Міжнародний досвід післявоєнного відновлення та основні висновки для України

Післявоєнне відновлення: міжнародний досвід

Загальною рисою усіх історій відновлення є пріоритет відбудови інфраструктури, житла та створення робочих місць, що критично важливо для повернення нормального життя та зняття соціальної напруги.  На третьому році війни партнери України чітко дали зрозуміти, що фінансова підтримка у мільярди доларів буде не завжди, а отже – потрібно все більше розраховувати на внутрішні можливості та розвивати національну економіку.

На фінансові потреби відновлення впливає масштаб руйнувань. Війни майже завжди більш  руйнівні, аніж природні лиха. Але це не стосується американських ураганів, найбільші з яких можуть завдавати збитків на суму понад 100 мільярдів доларів. Загалом, для відбудови доцільніше залучати безповоротну допомогу, а не кредити, щоб мінімізувати боргове навантаження країни.

На тривалість відновлення впливають багато чинників, а саме: масштаб і характер руйнувань, наявність коштів, чіткість планування, політична стабільність та ін. Якщо є чітка відповідь на основні запитання, то відбудова може бути досить швидкою. Наприклад, основний обсяг робіт за програмою відновлення Кувейту після іракської окупації у 1990-му завершили всього за рік, тому що збитки виявилися не такими значними, а фінансування фактично відбувалося власними коштами. З іншого боку, чим більше в країні політичної нестабільності, бюрократії та корупції, тим менші шанси на швидке відновлення. Так, Хорватія мала цей «діагноз» і тому відновлювалася після війни (1991-1995 рр.) майже 20 років.

Читайте:

Досвід відбудови: як відновлювали Новий Орлеан після руйнівної повені

Ключові висновки

Післявоєнне відновлення – складний та багатогранний процес, що потребує комплексного підходу та значних ресурсів. На основі історичних прикладів можна виділити такі ключові висновки для сучасної України:

1. Участь міжнародної спільноти та партнерів. У світі майже немає випадків, коли постраждалі від війни країни фінансували відновлення винятково власним коштом. Саме тому відбудова найчастіше фінансується за рахунок кредитів та зовнішньої допомоги. Зокрема, відновлення Південної Кореї після війни 1950-1953 рр. спочатку майже повністю фінансувалося за допомогою грантів та кредитів США. Пізніше до фінансування долучилися інші країни, а після лібералізації економіки у 1980-х почали надходити іноземні інвестиції. Саме це дозволило Південній Кореї стати однією з найрозвинутіших країн світу.

2. Чітке планування та визначення правильних цілей і пріоритетів. Найбільш успішні приклади відновлення демонструють, що масштабні проєкти вимагають спланованих заходів. Саме тому План Маршалла виявився ефективним – вже за декілька років 18 країн та територій Європи змогли швидко відновитися – було досягнуто суттєвого зростання зайнятості та рівня життя населення, стабілізації національних валют, збільшення динаміки розвитку економіки.  

3. Комплексність відновлення з проєктним підходом. Відновлення потребує ефективного контролю й управління на всіх рівнях реалізації проєктів. План відбудови має охоплювати всі сфери життя та бути витриманим в єдиному стилі. В іншому випадку відновлення може перетворитися на втрачені можливості, час та кошти. Класичним прикладом можна назвати відновлення Дрездена після бомбардувань під час Другої світової війни. Спочатку місто частково відновили у дусі соцреалізму, без збереження історичного вигляду міста і без врахування думки місцевої влади та мешканців, а відбудова історичного центру міста тривала 40 років і завершилася вже після об'єднання Німеччини.

Читайте:

Досвід відбудови: відродження Детройту після занепаду та банкрутства

4. Концентрація адміністрування процесів відновлення та міжнародної допомоги в межах однієї структури. Коли відбудовою країни будуть одночасно займатися усі міністерства та інші державні органи в межах своїх сфер діяльності, то це означатиме, що цим не опікуватиметься ніхто. І якщо не буде ні координатора, ні відповідального, то це означатиме частковий або повний провал відновлення вже на рівні адміністрування процесів. Проте принцип концентрації зусиль та фінансів має бути поєднаний з прозорістю діяльності.

5. Прозорість освоєння коштів. Україна матиме обмежені власні бюджетні можливості ще мінімум 3-5 років після завершення війни, а отже фінансування масштабного післявоєнного відновлення можливе переважно за рахунок зовнішніх інвестицій – кредитних або грантових коштів. Разом із тим, кредитори та донори будуть вимагати прозорості та підзвітності.  Свого часу відновлення Лівану після громадянської війни показало обмежену ефективність, оскільки воно супроводжувалося неефективними бюджетними витратами (наприклад, кошти виділялися для отримання голосів виборців) та високим рівнем корупції (контракти отримали компанії, пов’язані з політиками, вартість будівництва завищувалася в рази).

Читайте:

Дві третини грошей, виділених на відновлення інфраструктури так і не були використані: названо причини

6. Стабільна політична ситуація та інвестиційно-привабливий клімат. Успішне відновлення неможливе без стабільності та верховенства права. Інвестори та міжнародні донори більш схильні підтримувати країни, де створені умови для довгострокового розвитку.

7. Стійке відновлення. Відновлення має спиратися на інновації та сучасні технології, що дають шанс збудувати стійкішу та технологічнішу економіку та інфраструктуру. З самого початку відновлення варто ставити більші цілі, аніж просто відбудувати те, що вже було, а саме – будувати економіку на сучасній технологічній базі, впроваджувати «зелені» та цифрові технології, створювати нові галузі. Саме це вдалося зробити Кувейту, який використав процес відновлення для модернізації своєї економіки та інфраструктури, впровадивши новітні технології.

Українські особливості

Проте процес відновлення – це завжди індивідуальна історія, оскільки кожна ситуація та кожен регіон мають свої особливості. Вже зараз можна зрозуміти, що післявоєнне відновлення України матиме декілька специфічних характеристик, а саме:

1. Необхідність повернення населення. За оцінками Міністерства економіки, потреба України в працівниках для післявоєнного відновлення складає 4,5 млн осіб. Ці ресурси можна взяти лише за кордоном, де знаходяться 6-7 млн українців, більшість з яких виїхали з країни після початку повномасштабного вторгнення. 

2. Потреба значного посилення боротьби з корупцією. Там, де є будівництво, можуть бути і зловживання. Створення ефективних механізмів, які б унеможливили зловживання коштами іноземних партнерів та зробили процес відновлення прозорим та ефективним, є критично важливим.

3. Фактор ворогу поруч. Не варто тішити себе ілюзіями: навіть після підписання будь-якого мирного договору ненависть рф до України нікуди не зникне. Саме тому росія всіляко перешкоджатиме як поверненню України до нормального життя, так і будь-яким процесам відновлення.

Отже, відновлення потребує комплексного підходу та визначення правильних цілей і пріоритетів. Усе це слід враховувати вже зараз у подальших діях щодо відновлення України. 

 Як узаконити самобуд: поради та попередження