Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 21.11.2019 року по справі №522/5593/17 щодо визнання протиправними та скасування припису і постанови про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, дійшов до наступних висновків:
Відповідно до частин 1, 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі — Закон) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності (наразі мова вже має йти про класи наслідків СС1-СС2), підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.
Згідно з пунктом 8 статті 36 Закону замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.
У відповідності до п.п. 5, 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Підставами для проведення позапланової перевірки, серед іншого, є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що поняття «подання декларації» за своїм змістом та правовими наслідками відрізняється від поняття «надходження декларації».
При цьому, поняття «подання декларації» як складова підстав для відповідальності за повноту та достовірність зазначених в ній даних включає і реєстрацію (прийняття) Інспекцією (ДАБІ) цієї декларації.
У разі використання Інспекцією свого права на відмову у реєстрації декларації та повернення її для виправлення виявлених недоліків, така декларація не може вважатися поданою та, в свою чергу, бути підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», за порушення норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року по справі №816/6496/13а і колегія суддів не вбачає підстав від неї відступати.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для притягнення позивача до відповідальності за абз.4 п.4 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Читайте також про те, що акт, складений за відсутності суб'єкта містобудування, не може бути підставою для складання протоколу, припису та постанови, а також про те, що реєстр дозвільних документів ДАБІ стає відкритим.
Юрій Брикайло, DREAMDIM
1749 
.JPG)
