Експерти заявляють про загрозу для пам’яток і земель через новий закон

Новий Цивільний кодекс викликав критику через ризики для державної власності

У Верховній Раді готуються розглянути нову редакцію Цивільного кодексу України, яка вже викликала гостру критику серед юристів, суддів та окремих народних депутатів. Про це повідомила у вівторок, 28 квітня, «Голка».
Попередні дискусії навколо законопроєкту стосувалися переважно питань свободи слова та медіа, а тепер увага зосередилася на значно масштабнішій проблемі – можливій зміні логіки права власності та механізмів захисту державного майна.

Йдеться про законопроєкт №15150, який, за словами критиків, намагаються винести на голосування у прискореному режимі. Попри обсяг документа у понад 800 сторінок та його потенційний вплив на права громадян, парламент планує розглянути його менш ніж за місяць після реєстрації. Під час засідання профільного комітету представниця Міністерства юстиції України наголосила, що документ потребує щонайменше кількох тижнів детального аналізу. Попередня версія проєкту отримала понад 200 сторінок зауважень, однак значна частина суперечливих норм залишилася й у новій редакції.

Читайте:

Закон про захист прав добросовісних набувачів підписано Президентом. Петиція залишилась без відповіді

У матеріалі наголошують, що особливу критику викликає дев’ята книга проєкту – «Публічність прав цивільних». Саме її раніше пропонували повністю вилучити з документа. Юристи вважають, що закладені в ній механізми можуть створити умови для легалізації незаконного відчуження державного та комунального майна.

Суддя Верховного суду Василь Крат попереджає, що новий кодекс фактично стирає чіткі межі між публічною та приватною власністю. За його словами, у документі відсутні зрозумілі критерії визначення так званих публічних речей – земель, узбереж, історичних пам’яток та інших об’єктів, які за своєю природою не можуть переходити у приватні руки.

«Наразі у Верховній Раді є кілька варіантів нового Цивільного кодексу. Один подали у січні, а інший нещодавно. Якщо брати перший варіант, то там є серйозні ризики. Якщо держава з тих чи інших причин “забуде” віднести певний стратегічний об'єкт до публічних речей, він автоматично стає таким, який можна отримати в приватну власність. Новий же проєкт не має прямого визначення чи критеріїв, що є публічними речами і не встановлює належних режимів охорони, гарантованих Конституцією», – зазначив Крат.

Також звертають увагу й на проблему державних реєстрів. Значна частина пам’яток археології, історичних територій та земель із особливим статусом досі не внесена до кадастрів або внесена з помилками. Через це нова модель, запропонована в кодексі, може призвести до ситуації, коли об’єкт, відсутній у реєстрі, фактично втратить правовий захист. За даними Міністерства культури та стратегічних комунікацій, в Україні налічується понад 65 тис. пам’яток археології, однак у кадастрі зафіксовано лише близько 5 тис. Решта юридично залишаються вразливими, оскільки можуть значитися як звичайні землі сільськогосподарського призначення або території під забудову.

Окреме занепокоєння викликає новий принцип так званої «презумпції знання даних реєстру». Фактично це означає, що держава або громада автоматично вважаються обізнаними про будь-які зміни у реєстрі з моменту внесення запису. Саме з цього часу почне відраховуватися строк позовної давності. Відтак, якщо незаконне переоформлення лісу, заповідника чи прибережної території не буде виявлене протягом кількох років, повернути майно через суд стане практично неможливо.

Крім того, законопроєкт вводить принцип «протиставності прав». У разі його ухвалення вирішальним доказом права власності стане саме запис у державному реєстрі. Якщо певний об’єкт або обмеження не були внесені до системи, держава чи законний власник ризикують втратити можливість захистити свої права.

Це створює небезпечну схему: спочатку майно незаконно виводять із державної чи комунальної власності, потім перепродають «добросовісному набувачу», а далі новий власник отримує майже повний юридичний захист лише завдяки запису в реєстрі. У матеріалі відзначають, що такий підхід суперечить практиці Верховного суду, який останніми роками послідовно підтримував повернення державі незаконно відчужених земель, лісів та об’єктів культурної спадщини.

Опоненти законопроєкту переконані, що в разі його ухвалення реєстр перетвориться не на інструмент обліку майна, а на механізм легалізації сумнівних схем із нерухомістю та землею. На їхню думку, запропоновані зміни здатні кардинально змінити державну політику у сфері захисту публічного майна. Якщо документ ухвалять у нинішньому вигляді, повернення незаконно відчужених лісів, узбереж, заповідників і пам’яток культурної спадщини може стати майже неможливим навіть через суд.

 Діана Саламага: «Індустріалізація - це не технологія, а нова логіка будівництва»