Тарифи на електроенергію в Україні часто порівнюють із тарифами в навколишніх країнах. В Україні, останнім часом, прийнято порівнювати тарифи із європейськими, хоча конкурентами України на зовнішніх ринках часто є не європейські країни, а Росія та Казахстан.

Як побудований ринок електроенергії України?

Всі генеруючі компанії України продають електроенергію єдиному покупцю – державному підприємству «Енергоринок», який є оператором розрахунків за електроенергію в об'єднаній енергосистемі України (ОЕС).

Звідти електроенергію купують дистрибуційні компанії, або роздрібні постачальники. Крім небагатьох виключень, вони є операторами регіональних енергетичних мереж. Це так звані обленерго. Вже в них електроенергію купують кінцеві споживачі.

Модель постачання діє за принципом єдиного котла. Всі споживачі через обленерго, яке залишає собі свою частку тарифу, платять гроші в «Енергоринок». А «Енергоринок» розподіляє ці кошти серед генераціями та оператором магістральних мереж – держкомпанією «Укренерго».

Кожен вид генерації має свій тариф, який встановлюється державним регулятором – Нацкомісією, яка регулює енергетику та комунальні послуги (НКРЕКП). Теоретично ці тарифи встановлюється, виходячи з необхідних витрат для виробництва електроенергії.

Це призводить до великого перекосу в ціні електроенергії для її виробників. Наприклад атомні електростанції (АЕС) в 2017 році виробили 56,6 % всієї української електрики. Натомість держкомпанія НАЕК «Енергоатом», яка ними керує, отримала лише 28 % коштів, витрачених на генерацію.

Навпаки: теплоелектростанції (ТЕС), більшістю яких володіє енергохолдинг ДТЕК Ріната Ахметова, виробили 28,5 % генерації, а отримали 47,3 % коштів всього ринку.

Ціни для споживачів також встановлює НКРЕКП. Зазвичай Комісія робить це, керуючись політичними пріоритетами, які встановлює для неї Президент України. Саме він призначає голову та членів НКРЕКП.

Якими є тарифи для населення?

Тарифи для споживачів поділяються в залежності від категорій. Найменші тарифи встановлені для побутових споживачів. Тобто – для населення.

Всередині категорії вони залежать від обсягу споживання. При споживанні до 100 кВт/г (кіловат-годин) тариф складає 0,9 грн за кВт/г. Те, що споживається більше цього порогу, коштує 1,68 грн за кВт/г.

Також тарифи для побутових споживачів можуть залежати від часу доби – якщо в споживача встановлено двозонний, або тризонний лічильник. В разі встановлення двозонного лічильника, електроенергія, що спожита з 23.00 вечора до 07.00 ранку, буде коштувати половину від встановленого тарифу.

Важливо, що тарифи для населення однакові на всій території України. На сайті НКРЕКП вказана кінцева ціна з ПДВ для цієї категорії споживачів.

Якими бувають тарифи для промисловості?

Тарифна сітка для непобутових споживачів доволі складна. По-перше, тарифи для промисловості залежать від класу напруги.

До першого класу напруги відносяться споживачі, що живяться від ліній напругою вище 27,5 кВ (кіловольт) та споживають понад 150 млн кВт/г у рік. Зазвичай, це металургійні або хімічні підприємства, шахти та інші крупні споживачі. Для них електроенергія коштує дешевше.

До другого класу відносяться споживачі, що живляться від ліній напругою менше 27,5 кВ. Це малий та середній бізнес, офіси, державні та комунальні установи, водоканали та ін. Для них електроенергія коштує дорожче.

Крім того, з початку 2017 року НКРЕКП ввела диференціацію тарифів, в залежності від регіону. Від того часу кожна енергопостачальна компанія (обленерго) має свій тариф, який залежить від кількості споживання на кілометр мереж.

Читайте:

К чему приведет введение стимулирующего тарифообразования

Відповідно, тариф для кінцевого споживача в кожній області тепер різний. Згідно з використаним принципом, в індустріальних регіонах, де більше споживання, тариф менший. У неіндустріальних або аграрних областях – тариф більший.

Найнижчий тариф на сьогодні у споживачів, яких обслуговує «ДТЕК Високовольтні мережі» (підприємства групи СКМ Ріната Ахметова): 1,47 грн та 1,55 грн за кВт/г (без ПДВ) для 1-го та 2-го класу відповідно.

Найбільші ж тарифи у споживачів «Луганського енергетичного об'єднання» (Луганська область): 1,88 грн та 2,42 грн (без ПДВ) відповідно.

Повну тарифну сітку для непобутових споживачів на лютий 2018 року можна подивитись на сайті НКРЕКП.

Хто платить високі тарифи?

Середній тариф для бізнесу на другому класі напруги складає 2,7 грн за кВт/г (з ПДВ), в той час як найвищий тариф для населення складає 1,68 грн за кВт/г (з ПДВ).

Вочевидь, бізнес платить більше, ніж населення. Як це враховується в «Енергоринку»?

Для цього існує поняття «дотаційні сертифікати» – це різниця, яку доплачує промисловість за низькі тарифи для населення. Кожного місяця НКРЕКП розраховує суму цих дотацій на місяць вперед.

Наприклад, в січні їх сума склала 4,11 млрд грн. В той же час загальний обсяг грошей в ринку склав 20,77 млрд грн. Його можна розрахувати, помноживши місячний виробіток електроенергії за даними «Енергоринку» на оптову ринкову ціну (ОРЦ). В першому кварталі 2018 року ОРЦ складає 1495,46 грн за МВт/г.

Таким чином, внаслідок останніх підвищень ціни електроенергії, дотаційні сертифікати складають близько 20 % в тарифі для промисловості.

В кінцевому рахунку, високу вартість електроенергії для промисловості все одно сплачує населення – коли купує продукти та товари, або коли сплачує за комунальні послуги. Наприклад, до 40 % собівартості водопостачання складають витрати на електроенергію.

Висока ціна на електроенергію для бізнесу забирає можливості збільшувати заробітні плати, інвестувати у розвиток та створення нових робочих місць, послаблює конкурентоздатність підприємств у порівнянні з виробниками інших країн.

Наприклад, «Запорізький титаномагнієвий завод» (контролюється Group DF Дмитра Фірташа, 1500 працівників, електроенергія займає 42 % у собівартості продукції) сплачує за електроенергію близько 60 дол США за МВт/г.

За даними держпідприємства «Укрпромзовнішекспертиза», його конкуренти у Росії сплачують 37,7 дол за МВт/г, а у Казахстані – 28,1.

В Німеччині, враховуючи всі збори та податки, електроенергія для бізнесу із середнім споживанням коштує – 17 євроцентів за кВт/г, а для надвеликих споживачів – лише 5 євроцентів за кВт/г.

Там енергоємний сектор промисловості звільнений від більшості надбавок та податків, щоб його конкурентоспроможність не постраждала.

Читайте:

Украинцы смогут самостоятельно выбирать поставщика электроэнергии

Як правильно порівняти українські тарифи на електроенергію з тарифами інших держав?

Для власного порівняльного аналізу обрано статистичні дані урядового порталу Великобританії. Статистичне дослідження називається Industrial electricity prices in the EU for small, medium, large and extra large consumers («Промислові ціни на електроенергію в ЄС для малих, середніх, великих та надзвичайно великих споживачів»).

Щоб об'єктивно провести порівняння, обрали ціни для середніх споживачів (Medium) і порівнювали їх з українськими тарифами для промисловості другого класу напруги.

Згідно даних Міненерговугілля, в 2017 році 29,4 % всієї електроенергії в країні спожили домогосподарства. Ще близько 30 % – енергоємні металургійні, хімічні та машинобудівні підприємства.

Все інше, тобто близько 40 %, спожили підприємства із середнім обсягом споживання: аграрні, транспортні, будівельні, комунальні та ін.

Крім того, взяли ціну електрики без податків. Річ у тім, що в Україні в тарифі використовується податок на додану вартість (ПДВ) та акциз в розмірі 3 %.

В інших країнах до ціни електрики можуть додаватися багато інших зборів та податків, які не мають відношення до енергетичного ринку, тобто ідуть державі, а не учасникам ринку.

Для порівняння тарифів європейських країн та українських регіонів використано не середнє значення (сума всіх тарифів, поділена на їх кількість), а медіану (число, яке більше однієї половини вибірки, та менше другої половини). Таке середнє значення більш коректне, бо не залежить від окремих величин з великими відхиленнями.

Останні статистичні дані ЄС – за перше півріччя 2017 року. Їх порівняли з тарифом для промисловості другого класу з 1 квітня 2018 року – останнім відомими тарифом.

Вважаємо це порівняння коректним, бо в Україні тарифи для промисловості постійно зростають. В той же час в країнах Європи вони залишаються відносно стабільними.

Обмінний курс – 38 грн за фунт стерлінгів.

Медіаною європейських тарифів для середніх промислових споживачів є 5,54 британських пенси за кВт/г, або 2,11 грн.

Медіана тарифів для непобутових споживачів другого класу в різних регіонах України склала 2,25 грн за кВт/г, чи 2,18 грн без трьох-відсоткового акцизу, або 5,74 пенси.

Український тариф для промисловості з середнім обсягом споживання вище аналогічного показнику в європейських країнах.

Чи коректно порівнювати тарифи на електроенергію з європейськими?

Є різні складові, які враховані в тарифах інших країн, але не враховані в ціні на українську електроенергію.
1. Підключення до мереж. В багатьох країнах приєднання нових споживачів до електромереж частково вже закладене в тариф. Таким чином, оператори мереж будують їх із резервом для приєднання нових споживачів, а останні отримують легке та швидке приєднання.

Натомість, в Україні приєднання до мереж повністю оплачується новим споживачем. Воно є дорогим, а збудовані основні засоби безкоштовно передаються на баланс обленерго.

2. Якість надання послуг. Якість електроенергії – це ступінь відповідності фактичних параметрів визначеним стандартам. Наприклад, відхилення напруги може складати не більше 10 %, а відхилення частоти в мережі – не більше 0,4 Гц.

Такі стандарти встановлені постановою НКРЕКП та діють в Україні.

Сюди ж відноситься індекс SAIDI (System Average Interruption Duration Index – Індекс середньої тривалості відключень).

Цією величиною вимірюється тривалість відключень від електрики без попередження через технологічні причини. В Україні цей показник у 10 разів гірший, аніж у багатьох країнах Європи.

Зрозуміло, що при настільки гіршій якості говорити про однакову ціну некоректно.

Структура виробництва електроенергії

В структурі української генерації існують чотири основних види джерел електроенергії. Біля 55 % електроенергії виробляється державним «Енергоатомом», який продає її в «Енергоринок» по тарифу 0,546 грн за кВт/г. 

Натомість великий тариф має найменш екологічна теплова генерація, 80 % якої сконцентровано в ДТЕК Ріната Ахметова.

Через завищену ціну вугілля, закладену в тариф, ТЕС отримують у півтора рази більше грошей, ніж АЕС, хоча виробляють вдвічі менше електрики. Теплова генерація із таким тарифом суттєво збільшує середню ціну електроенергії.

Також дорогою є генерація з відновлювальних джерел енергії (ВДЕ). При виробництві 1,5 % всієї генерації, «зелені» електростанції в 2017 році отримали 7,5 % грошей з ринку.

У більшості країн Європи абсолютно інша структура генерації, де частка відновлювальних джерел є вищою, аніж в Україні, а атомна енергетика навпаки – займає меншу частку.

Такий європейський мікс має коштувати дорожче, аніж існуючий український. Проте вже навіть сьогодні українська оптова ціна електроенергії є вищою, аніж у багатьох країнах Європи.

Бізнес в Україні вже платить за електроенергію не менше, ніж бізнес в розвинутих європейських країнах. І суттєво більше, аніж конкуренти українських заводів на експортних ринках – підприємства з Росії та Казахстану.

Джерело: БизнесЦензор