Професійними архітекторами і проектувальниками не народжуються. Ними не стають, навіть після закінчення вищого навчального закладу. Сертифікат про кваліфікаційний рівень фахівця видається після спеціальної підготовки і набуття кандидатом певного досвіду роботи в галузі проектування та архітектури. Видає його Атестаційна архітектурно-будівельна комісія. Ця ж комісія делегувала низку своїх повноважень щодо (підготовки до) професійної атестації саморегулівним організаціям.

З одного боку, надання ширших повноважень професійним громадським організаціям – це позитив, що підтверджується успішною світовою практикою. А з іншого, є специфіка.

Почнемо з процедури атестації професіоналів у будівництві. Для її проходження за будь-яким напрямком проектування потрібно відповідати певним критеріям, серед яких основні – освіта, досвід роботи, а також надати  перелік документів, передбачений Законом «Про архітектурну діяльність». Проте коли ви звертаєтесь до саморегулівної організації з передбаченим законом пакетом документів, ви дізнаєтесь, що вона не має права проводити професійну атестацію фахівців, які не є її членами. Тож вам пропонують обов’язковий вступ до громадської організації з щорічною сплатою членських внесків та підписання договору страхування відповідальності з визначеною страховою компанією.

Радянський принцип «добровільно-примусово» працює безвідмовно і не безкоштовно, а  правові прогалини мають наслідком порушення вимог законодавства України і створюють бар’єр для рівного доступу громадян до державної адміністративної послуги – професійної атестації виконавців робіт (послуг). Цей недолік правового регулювання має бути усунений якомога скоріше. Відповідний законопроект № 7085, розроблений за участі наших експертів, зареєстровано у ВРУ ще на початку вересня минулого року.

Читайте:

Архитекторы требуют изменить систему штрафов за нарушения при проектировании

Крім того, професійна атестація відповідальних виконавців як механізм допуску на ринок  обмежується видами робіт, що ґрунтуються на вимогах до будівель і споруд, визначених технічним регламентом. Це не дозволяє задовольнити потреби ринку на фахівців різноманітної спеціалізації. До прикладу, українська система не передбачає можливості підготовки та сертифікації фахівців з проектування об’єктів будівництва за Єврокодами, інженерів-проектувальників внутрішніх мереж та ін., попри встановлену законодавством таку можливість. Отже, українські виконавці робіт не можуть підтвердити наявність кваліфікації і, як наслідок, легально залучатися до реалізації міжнародних проектів. Такий підхід стримує внутрішній ринок, перешкоджає експорту українських високоінтелектуальних послуг з величезною доданою вартістю, не дозволяє залучати наших інженерів до співпраці з міжнародними інвесторами, що проектують об’єкти в Україні відповідно до міжнародних стандартів.

Таким чином, через відсутність бажання розвивати ринок з боку тих, хто мусить це робити, ми втрачаємо можливість зробити українське проектування частиною сучасного світу, а власний ринок віддаємо іноземним фахівцям.

І що цікаво: така сертифікація  персоналу в Україні могла б здійснюватися хоч сьогодні. Питання врегульовано Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» та ISO/IEC 17024 «Оцінка відповідності ‒ загальні вимоги до органів, що здійснюють сертифікацію персоналу». То чому б не визнати такі добровільні сертифікати та не внести їх власників до Реєстру атестованих осіб? Тим більше, що в рамках партнерства Україна та Європа досягли Угоди про взаємне визнання сертифікатів відповідності персоналу.

За даними Реєстру атестованих осіб комісії, станом на січень 2018 року за професією «Архітектор» в країні налічується 4002 атестованих фахівців, а за професією «Інженер-проектувальник» – 13 807 осіб. А от патріархальні підходи до підготовки до атестації відверто  викликають подив. Наразі пропонується виключно один метод підготовки – «начитка курсів». І це – у 2018 році! Яке там дистанційне навчання та сучасні технології!

Дані Державної фіскальної служби свідчать, що за 10 останніх років кількість підприємств, де діяльність у сфері архітектури є основним КВЕД, скоротилася втричі: у 2009 році таких підприємств налічувалося 6566, а сьогодні залишилось біля 2060. При цьому обсяги будівництва в країні залишалися на більш-менш стабільному рівні. Тобто, ринок стає все менш конкурентним, що також не сприяє його розвитку.

Сучасність вимагає змін. Ринку вкрай необхідна фахова дискусія, що стане каталізатором системних позитивних перетворень і рушійною силою для розвитку.