Вінченцо Тріана -талановитий італієць з українським серцем. Про розвиток інновацій в Україні, і співпрацю з ПБГ "Ковальска".

Кажуть, що творчість та працьовитість не мають батьківщини. Вони живуть там, де можуть проявити себе, їхню мову розуміють на різних континентах. Герой нашого матеріалу є творчою, працьовитою, тому, напевно, і дуже непосидючою людиною. І пристрасть він має незвичайну  —  не  до  малювання  чи  музики, а до підприємництва. Приємно, що давати життя новим проектам і розвивати їх він вирішив в Україні — державі, яку вважає найперспективнішою для ведення бізнесу. Удвічі приємніше, що партнером для реалізації своїх ідей він обрав українського виробника - ПБГ «Ковальську». Тож знайомтеся — Вінченцо Тріана, італієць з українським серцем.

 
Вінченцо, як Ви опинилися в Україні? Невже Італія так легко відпустила такого талановитого підприємця?

Вінценцо Тріана: Я народився на Сицилії, але ще з дитинства відчував, що мені затісно на цьому маленькому острові. Дуже люблю Італію, там залишилися мої рідні та близькі. Проте на одному місці не те, що не хочу, а просто не можу всидіти. Пам’ятаю, коли закінчив школу і мені виповнилося 18 років, перше, що я зробив, — це придбав квиток на літак до Нью-Йорка. Дуже хотів побачити Америку. Це була моя мрія. Зовсім не знаючи мови і не маючи там нікого знайомого, я прожив у Америці чотири місяці. Трішки навчився розмовляти англійською, знайшов підробіток та зрозумів, що світ можливостей — безмежний. З таким відчуттями у серці й крокував далі по життю, багато мандрував, жив у різних країнах. Сьогодні маю бізнес-проекти в Росії, ОАЕ, Італії. А Україну вперше відвідав 1999 року під час відрядження.

І Вам тут сподобалося?

В.Т.: Я одразу відчув великий потенціал цієї країни, тому згодом сюди неодноразово повертався. Активно працювати в Україні і впроваджувати свої проекти я почав у 2010 році. А весь цей час перебував між Україною, Італією та Росією. Але серце обрало саме вашу країну. Кажу «серце», бо на українській землі я започаткував свій найкращий та найуспішніший проект — мою сім’ю.

Тобто можна сказати, що Україна полонила Ваше серце, душу та думки?

В.Т.: Саме так. Я познайомився тут зі своєю дружиною Ольгою, започаткував бізнес та почав будувати дім для родини. Тож можна сказати, що хоч я і «проріс» на Сицилії, та коріння пустив аж в Україні.

Розкажіть, будь ласка, детальніше про свій український бізнес-проект.

В.Т.: Два роки тому розпочалося будівництво мого бізнес-центру. Інвестиційна вигода цього проекту — отримання прибутків від здавання в оренду офісів. Особливість новобудови полягає в тому, що в комплексі перший поверх буде відведено під складські приміщення. Тобто потенційними орендаторами простору будуть компанії, яким потрібен склад на місці. Це європейська система організації бізнесу. Погодьтеся, зручно, коли у магазина чи менеджерів, що продають товар, продукт знаходиться під рукою. Бо коли між складом, де зберігається товар, та офісом, де його продають, велика відстань, то часто-густо трапляється так, що після укладання угоди про продаж поки клієнт доїде до складу, виявляється, що продукція скінчилася тощо. І клієнт не задоволений, і продавець псує собі репутацію. У нашому проекті передбачено, що територіально все буде поруч.

Справді, цікавий підхід, раціональний. А чому Ви обрали саме ПБГ «Ковальська» для реалізації цього проекту? Можливо, Вам хтось порадив?

В.Т.: Власне, до початку будівництва, буваючи час від часу в Україні, я жодних уявлень не мав про будівельний ринок. І коли з’явилася потреба, то просто почав самостійно шукати. Я багато мандрую світом і звик усе перевіряти сам. Методом проб і помилок співпрацював з кількома компаніями. Коли бачив, що це не те, що мені потрібно, прощався і починав знову. На «Ковальську» натрапив абсолютно випадково. Ім’я досить відоме в сфері будівельних матеріалів та будівництві, але не тільки це спонукало мене розпочати співпрацю.

А як Ви зрозуміли, що «Ковальська» — це той партнер, якого Ви так довго шукали?

В.Т.: Я — людина практична, тому звик довіряти не стільки відчуттям, скільки фактам. Я все перевірив, і результат мене задовольнив. Перший бетон, який я купив у «Ковальської», я дуже прискіпливо перевіряв і аналізував. Возив тестувати до Італії, бо якість — це в італійців у крові. Результати всіх перевірок були дивовижними. Я зрозумів, що можу поручитися за цей бетон і блоки, а ще можу довіряти людям, які виготовляють ці матеріали, і в інших питаннях. Повторюся, що досвіду в будівельній сфері, тим паче в українській, я не мав. Мені потрібні були люди, які підкажуть, що і як робити. Ось так і вийшло — шукав матеріали, а знайшов компанію, якій можна довірити весь проект під ключ.

Приємно це чути, особливо від іноземця. Чи не виникали у Вас сумніви щодо ведення бізнесу в Україні і партнерства з українською компанією? Адже, зважаючи на нестабільну ситуацію, нашу країну називають ризикованою для інвестицій…

В.Т.: Жодних сумнів у мене не було. Можна сказати, що старт моєї підприємницької діяльності в Україні збігся з подіями на Майдані. У 2013 році було важко, але мене це не лякало. Я вважаю, що люди все робили правильно, добивалися демократії. Через ті зміни треба було всім пройти, і мені теж. А коли кажуть, що в Україні немає стабільності, я завжди запитую: «То скажіть, де зараз стабільно?». Чотири роки тому в Америці була криза, і її наслідки всі відчувають і дотепер. Європа розпадається, а Україна — молода країна. Усе, що тут з’явиться, буде новим у прямому сенсі цього слова.

У Вас досить сміливий підхід, навіть ризикований. Як у справжнього підприємця!

В.Т.: Дякую! Я завжди дивлюся вперед, на перспективу. Не адаптуюся до обставин — це ніколи не приводить до успіху. Я створюю щось своє. Тому мені так подобається Україна. Тут сприятлива атмосфера для появи всього нового. Старі європейські країни, такі як Німеччина, Франція, Італія тощо, уже давно сформувалися і не зміняться. Будь-які інновації в них потребують великих зусиль, тому втілюються рідко і зазвичай складно. В Європі все уже усталене, а Україна — неначе чистий аркуш, на якому можна написати все, що завгодно.

Іноземцям завжди краще видно переваги та недоліки України як держави, що розвивається. Ви ніби з боку дивитеся на те, що ми просто не помічаємо. На що нам, українцям, потрібно звернути увагу, щоб стати частиною Європи?

В.Т.: Україна споконвіку є частиною Європи, я б сказав, навіть її найбільшою частиною. Подивіться на карту: Україна — найбільша за площею європейська країна. Якщо поділити площу України на кількість населення, то на одного українця припадає досить багато. Ті самі Франція чи Італія не можуть цим пишатися, там мало землі і багато людей, тому й простору для реалізації ідей мало. Тож використовуйте свої природні можливості, землю.

Ще мені дуже подобається, що в Україні все інноваційне. Ось, скажімо, в Києві нормальна швидкість Інтернету становить 100 Мбіт/с і навіть більше, тоді як в Італії — 15 Мбіт/с максимум, а на Сицилії — усього лише 2 Мбіт/с. Моя бабуся в свої 80 років вперше дізналася, що таке Інтернет, і вона уже не дізнається про існування швидшого Інтернету, ніж 2 Мбіт/с. А ваші бабусі одразу познайомилися з найсучаснішими технологіями. А все через те, що в Італії кабелі прокладали давно і вони не розраховані на більшу потужність. Щоб їх осучаснити, потрібні мільярди євро. В Україні ж усе робиться з нуля, тому воно одразу відповідає вимогам часу. На те, на що я на Сицилії витрачаю три дні, в Україні мені вистачає три години. Ще одна показова паралель — будівництво метро. В Україні відразу будують сучасні нові станції. І уявіть собі, скільки всього потрібно, щоб переобладнати старі, а таких в Європі дуже багато. Для того, аби створити щось нове, в Україні потрібно на 80% менше ресурсів, аніж в Європі.

І справді — ми навіть не замислювалися над розвитком інновацій в України. Ви порівняли Україну з чистим аркушем паперу. Мабуть, головне, щоб професіонали «писали» на тому аркуші дуже відповідально. Як гадаєте?

В.Т.: Безумовно. Зараз, як ніколи раніше, все залежить від професіоналів. Чим більше їх буде, тим комфортніше буде в Україні і громадянам, і бізнесменам, і інвестиціям. Я радий, що в цій країні багато кваліфікованих фахівців. Компанія «Ковальська» — ще один доказ цього. Але без допомоги держави, звичайно, також не обійтися. Українські компанії можуть експортувати свою продукцію, а завдання держави — налагодити міжнародні ринки збуту. Бажаю вам мудрих політиків, які це реалізують.

Наскільки Вам комфортно працювати з українцями?

В.Т.: Мені з усіма подобається працювати, але за однієї умови: якщо людина — професіонал і готова навчатися. Це найголовніше. Тоді я можу працювати в будь-якій країні.

Ви не сумуєте за батьківщиною?

В.Т.: Є люди, яким імпонує стабільність, а є ті, яким до вподоби постійні зміни. Пізнавати щось нове подобається мені набагато більше, ніж жити в добре знайомому місці. Я часто приїжджаю до Італії у справах і до родини, тому не встигаю засумувати. Тим паче, мені не дають впадати в смуток інші культури, менталітети, мови, державні устрої, які я для себе відкриваю. В Італії я вже зробив усе, що хотів, а тепер черга інших країн. Світ — великий, переїхати можна в будь-який момент, але я поки хочу спробувати себе тут, в Україні. Я не боюся змінювати міста й країни. Головне — знати, що хочеш робити. А от в тому, як це зробити та з яких матеріалів, допоможуть професіонали, які, я вірю, є всюди. Українцям треба більше вірити в свої сили і довіряти один одному, тоді все буде добре. Злагода і благополуччя держави починається зі злагоди в серці кожної конкретної людини, продовжується у справі, якою вона займається, а далі збільшується і збільшується. Тож використовуйте усі можливості та займайтеся тим, що дарує вам задоволення. Тепер усе залежить лише від вас.

 

Джерело та фото: www.kovalska.com