У Мінрегіоні пояснили, як буде запроваджуватись розширена відповідальність виробника у поводженні з побутовими відходами

Що передбачає «Система розширеної відповідальності виробника»?

Заступник начальника Управління благоустрою територій та комунального обслуговування, начальник відділу поводження з побутовими відходами Людмила Полтораченко розповіла про механізм розширеної відповідальності виробника у поводженні з побутовими відходами, який планується запровадити в Україні.

Системи розширеної відповідальності виробника — комплекс економічних, фінансових, адміністративних та організаційних заходів для забезпечення відповідальності виробників продукції за управління стадією відходів у життєвому циклі продукції та матеріалів.
Системи розширеної відповідальності виробника встановлюються законами до виробників продукції, в результаті споживання/використання якої утворюються відходи упаковки, електричного та електронного обладнання, батарейок, батарей і акумуляторів, транспортних засобів, у яких закінчився строк експлуатації, мастил (олив), шин, текстилю тощо.

Виробники продукції виконують свої зобов’язання:

1. колективно – через організації колективної розширеної відповідальності виробників;
2. індивідуально – через організації індивідуальної розширеної відповідальності виробників.

Організації колективної розширеної відповідальності виробників та організації індивідуальної розширеної відповідальності виробників створюються та реєструються як неприбуткові організації, а їх управління здійснюється виключно виробниками продукції.

Системи розширеної відповідальності виробника включають:

1. приймання від кінцевих споживачів відходів, що утворилися внаслідок використання продукції, а також подальше управління цими відходами та фінансову відповідальність за таку діяльність;
2. інформування утворювачів відходів, на яких поширюється розширена відповідальність виробника, про заходи, які вони можуть здійснювати з метою запобігання утворенню відходів, їх придатності для підготовки до повторного використання та рециклінгу, про наявні системи для приймання та роздільного збирання відходів, що утворилися внаслідок використання продукції;
3. здійснення заходів з розроблення продукції та її складових компонентів з урахуванням мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, зменшення обсягів утворення відходів у процесі її виробництва та використання, виробництво довговічної продукції, придатної для ремонту та повторного використання, а також максимальне залучення у виробництво великих обсягів вторинної сировини.

Як працює розширена відповідальності виробника в європейських країнах?

Існує декілька підходів відповідальності виробників товарів в упаковці щодо створення систем безпечного поводження з відходами упаковки.

Підхід 1: Розширена відповідальність виробника (діє в більшості країн Європи)
Розширена відповідальність виробника означає, що виробник упаковки та товарів в упаковці несе відповідальність за весь цикл життя продукту навіть після його використання. Тобто, на виробників покладається обов’язок збирати відходи упаковки, переробляти чи утилізувати їх.

Процес реалізації принципу розширеної відповідальності полягає у створенні організацій розширеної відповідальності виробника (надалі – ОРВВ), які за кошти виробників організовують роздільне збирання відходів упаковки з подальшим сортуванням, переробленням та утилізацією. Для визначення ефективності роботи ОРВВ встановлюються норми переробки/утилізації. Система розширеної відповідальності виробника є найбільш поширеною в Європі через прозорість її функціонування та найменше фінансове навантаження на виробників.

Підхід 2: Податок на упаковку
Екологічний податок накладається на кожну упаковку, що виробляється. Після стягнення податку кошти повинні направлятися на створення інфраструктури, що допоможе зібрати, переробити, утилізувати таку упаковку. Тобто, на відміну від системи РВВ у даному випадку роль організатора процесу управління відходами упаковки бере на себе держава.
Податкова система є менш розповсюдженою через її неефективність та наявність корупційних факторів.

Підхід 3: Депозитна система
Депозитна система забезпечує повернення відходів упаковки через спеціальні автоматизовані прийомні пункти. В такому випадку на упаковку наноситься відповідне маркування (наприклад, лазерне гравіювання), що допомагає отримувати необхідну інформацію для організації системи повернення деяких видів упаковки через спеціальне обладнання та автоматизовані пункти прийому. В обмін на повернені відходи упаковки часто видаються відповідні грошові талони в розмірі вартості упаковки, які можна застосувати для розрахунку в торгових мережах.

Депозитна система є менш розповсюдженою через високу вартість запровадження та обслуговування такої системи, а також через її низьку ефективність порівняно з РВВ. Вона забезпечує повернення тільки деяких видів упаковки (пляшок із скла, поліетилену, алюмінієвих бляшанок).

Підхід 4: Змішана система
Змішана система містить в собі ознаки декількох систем або допускає співіснування декількох систем.

Чи впроваджувалася така практика в Україні?

Пілотний проект у Вишгороді було запроваджено п’ятьма компаніями, що одночасно є членами УКРПЕК: «Тетра Пак», «Кока-Кола Беверіджіс», «Сандора», «Елопак», «Кен-Пак».

Він має на меті наступні завдання:

• запровадження практичної моделі системи збирання та утилізації відходів упаковки;
• оцінка реальної вартості інфраструктури та послуг у сфері поводження з відходами упаковки;
• відпрацювання взаємовідносини з органами місцевого самоврядування та спеціалізованими організаціями – виконавцями послуг;
• організація інформаційно-освітньої діяльності серед населення та підвищення рівня екологічної свідомості;
• організація постійного моніторингу, передача його результатів ключовим зацікавленим сторонам для вироблення і прийняття відповідних рішень.

Вигоди запровадження проекту для населення:

• зменшення навантаження на довкілля, покращення екологічної ситуації;
• створення нових робочих місць і покращення соціального забезпечення та статусу працівника в результаті виходу роботодавців з тіні;
• зниження криміногенної напруги поблизу полігонів захоронення відходів.

Головною вигодою запровадження проекту для імпортерів та виробників упаковки є створення економічно ефективної, прозорої та контрольованої структури для реалізації розширеної відповідальності виробника з різноманітними варіантами досягнення завдань.

В місті встановлено 240 контейнерів жовтого та зеленого кольору для відходів упаковки, що дало можливість охопити роздільним збиранням 85% населення міста. За два роки зібрано, відсортовано і передано на переробку більше 700 тонн вторинної сировини.

У школах та дитячих закладах проводиться необхідна інформаційна та освітня робота з населенням.

Яка відповідальність підприємства у поводженні з побутовими відходами ?

Утворювачі побутових відходів зобов’язані забезпечити їх збирання та передачу до:

• системи управління муніципальними відходами;
• системи роздільного збирання, створеної організаціями розширеної відповідальності виробників;
• суб’єкта господарювання у сфері управління відходами.

Утворювачі побутових відходів зобов’язані сплачувати кошти за надані послуги з управління побутовими відходами за встановленими тарифами.

Утворювачі побутових відходів можуть самостійно шляхом компостування обробляти відходи, що біологічно розкладаються, на присадибних, дачних і садових ділянках в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Як працюватиме ефективний ринок поводження з побутовими відходами?

Для стимулювання дотримання ієрархії управління відходами, забезпечення повного відшкодування витрат та забезпечення фінансування заходів у сфері управління відходами впроваджуються такі економічні інструменти:

1. встановлення ставок екологічного податку, що справляється за захоронення відходів на полігонах, залежно від виду відходів та класу полігону;
2. впровадження системи, за якої утворювачі та володільці відходів сплачують лише за фактичну вагу відходів, що не є придатними для підготовки повторного використання та відновлення, та створюються стимули для роздільного збирання відходів;
3. впровадження системи розширеної відповідальності виробника для специфічних видів відходів та заходів для підвищення її організаційної та економічної ефективності;
4. впровадження депозитних схем та інших заходів для заохочення ефективного збирання використаних продукції та матеріалів;
5. надання податкових пільг для стимулювання повторного використання та благодійного пожертвування продукції;
6. оподаткування продукції, відходи якої спричиняють значний негативний вплив на навколишнє природне середовище, з метою зменшення споживання такої продукції та стимулювання впровадження найкращих доступних технологій та методів управління для їх рециклінгу;
7. стимулювання використання продукції та матеріалів, що були отримані внаслідок рециклінгу;
8. надання фіскальних і кредитних пільг для фінансової підтримки проведення наукових досліджень та впровадження інноваційних технологій оброблення та рециклінгу відходів.