Влада налаштована скасувати компенсації за «зеленим» тарифом: чи варто це робити

Два виміри однієї проблеми

Рада директорів Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) вирішила надати Україні додаткове фінансування в розмірі 200 млн євро на розвиток поновлюваних джерел енергії. ЄБРР має намір виділити нові кошти для фінансування приватних проєктів відновлюваної енергетики в рамках нинішньої системи стимулюючих «зелених» тарифів.
У свою чергу українська влада налаштована скасувати наявні компенсації за «зеленим» тарифом. У Верховній Раді вже зареєстрована низка відповідних законопроєктів.
У чому наразі справжня проблема енергосистеми і які є ефективні варіанти її вирішення розповів Mind директор з розвитку ринків Wartsila Energy у Східній Європі Ігор Петрик.

Україну сколихнули бурхливі обговорення питання надмірної вартості відновлюваної енергії. Однак насправді ця проблема значно ширша, ніж просто розмір «зелених» тарифів, а її вирішення знаходиться не в урізанні заробітків операторів станцій. Довгострокове розв’язання питання стрімкого росту відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) насамперед знаходиться у відповідальному ухваленні рішень щодо розвитку енергосистеми України в цілому.

Проблема полягає не в самих по собі ВДЕ, адже енергетичний перехід до чистої енергетики усвідомлено здійснюється в усьому світі. Початкове стимулювання інвестицій у потужності ВДЕ мало сенс, і за відносно невеликих обсягів воно не створювало відчутного фінансового навантаження на споживачів. Просто треба було вчасно перейти на аукціонну систему, і сьогодні ми не мали б таких перекосів. Але час втрачено, отже терміново треба щось робити.

Пошук вирішення фінансової проблеми (непропорційно високої вартості відновлюваної енергії) зараз відбувається навколо величини «зеленого» тарифу. Виглядає «логічно», як у прислів’ї: «Щоб корова менше їла й давала більше молока, треба її більше доїти й менше годувати». Але це дуже лінійний підхід.

При цьому майже поза увагою залишається фізичний вимір питання – вплив ВДЕ на роботу як енергосистеми в цілому, так й окремих видів генерації. Зміни в цій частині здатні суттєво зменшити негативні фінансові наслідки зростання ВДЕ.

Уже навесні 2020 року в енергосистемі виникне нова ситуація, яка «ляже» додатковим фінансовим тягарем на споживачів. Оператор системи передачі попереджає, що через негнучкість енергосистеми будуть вводитись примусові обмеження видачі потужності вітрових і сонячних електростанцій на 10–30%. За нашими розрахунками, при досягненні встановленою потужністю ВДЕ рівня 7,5 ГВт (а це вже очікується до кінця 2020 року) диспетчерські обмеження становитимуть 31% щороку.

Тобто негнучка енергосистема з об’єктивних причин не зможе прийняти близько третини енергії, виробленої сонячними та вітровими станціями.

Згідно з умовами інвестиційних угод, гарантованих державою, «зелений» тариф оплачується в повному обсязі незалежно від споживання. Згідно з дослідженням ОЕС України Wartsila Energy 2018 у перерахунку на платежі за невикористану електроенергію споживачі втрачатимуть близько 580 млн євро на рік.

Без вирішення проблеми негнучкості подальше зростання «зеленої» енергетики втрачає сенс: частка обмеженої енергії ВДЕ зростатиме до 40% при 9,5 ГВт ВДЕ, і понад 50% при 13,5 ГВт ВДЕ.

Інший негативний наслідок нарощування встановленої потужності ВДЕ – необхідність балансувати переривчасту енергію СЕС і ВЕС. В Україні це здійснюється переважно за допомогою вугільних станцій. З фінансової точки зору йдеться про необхідність закупівлі все більшого обсягу «гарячого» резерву, для чого потрібно тримати в роботі все більше блоків вугільних ТЕС і спалювати все більше вугілля. Крім того, робота ТЕС у неефективному режимі часткового навантаження призводить до підвищеного споживання вугілля й зростання викидів СО2. І насамкінець – вугільна генерація «витіснятиме» більш екологічну й дешеву атомну енергію.

Загалом додаткові фінансові негативні наслідки зростання ВДЕ, про які не згадують у дискусіях, сягнуть 800–900 млн євро на рік, починаючи вже з наступного року (диспетчерські обмеження ВДЕ й витрати на балансування).

Про альтернативне вирішення

Хоч як парадоксально це звучить, але для поліпшення фінансової ситуації необхідні додаткові інвестиції.

Оскільки найбільші втрати виникають через недостатню гнучкість наявної енергосистеми, то й вирішення проблеми полягає в збільшенні гнучкості. Зазвичай ідеться про запровадження в енергосистемі комбінації систем накопичення й високоманевреної генерації.

Приватні інвестиції в такі потужності здатні створити позитивний нетто-ефект (економія мінус додаткові витрати) у розмірі близько 500 млн євро на рік уже з першого року роботи. Ключовим тут є досягнення великої економії відразу, тоді як повернення інвестицій відбуватиметься протягом тривалого часу.

Моделювання української енергосистеми за різними сценаріями, здійснене Wartsila Energy ще минулого року, показало, що в Україні найбільший економічний ефект для енергосистеми надасть впровадження 2 ГВт високоманевреної генеруючої потужності, а саме газопоршневих станцій швидкого пуску, що сьогодні є однією з найпрогресивніших й економічно виправданих технологій у світі.

Що стосується акумуляторних батарей, то з урахуванням динаміки зниження цін на обладнання систем накопичення ми розраховуємо на економічну доцільність цих технологій орієнтовно за 4–5 років, хоча за умов державної підтримки вони вже зараз можуть ефективно брати участь у первинному регулюванні частоти в енергосистемі, також сприяючи розвитку ВДЕ.

Серед результатів впровадження 2 ГВт високоманеврених потужностей:

• краща інтеграція ВДЕ в енергосистему й зменшення обсягу обмежень ВДЕ втричі;
• зменшення генерації вугільними електростанціями на 10%;
• зменшення викидів СО2 на 15%.

Орієнтовна потреба в інвестиціях для впровадження таких потужностей становить 1,2–1,4 млрд євро й може здатися недоречною в умовах і так загостреної фінансової ситуації. Але саме інвестиції у високоманеврені потужності стабілізують ринок у довгостроковій перспективі, не створюючи миттєвого цінового перенавантаження на ньому. А економічний ефект лише в експлуатаційних витратах ОЕС (переважно за рахунок зменшення споживання вугілля) сягне 300 млн євро на рік!

Зволікання з реалізацією таких заходів неминуче призведе до додаткових втрат та поглиблення проблеми, а ухвалення конструктивних рішень – навпаки – відкриє шлях до стратегічної можливості української енергетики змінитися відповідно до вимог часу. Підвищення ефективності енергосистеми, зменшення витрат і скорочення викидів сприятиме конкурентоздатності ОЕС України на зовнішніх ринках і безпосередньо вплине на ціноутворення на внутрішньому.

Дотримання зобов’язання держави стосовно вже зафіксованих «зелених» тарифів має ще одне велике значення для економіки. Адже інвесторам у нові сучасні потужності для ринку балансування й допоміжних послуг, що супроводжують розвиток ВДЕ, так само необхідно отримати сигнали від держави в тому, що вона зацікавлена, і мати впевненість, що їхні інвестиції працюватимуть у ринковій системі й будуть захищені.

Читайте також про те, до чого призведуть зміни у законодавстві щодо "зеленої" енергії. А також про те, що «ДТЕК» запустив другу чергу Приморського вітропарку і планує великі інвестиції в «зелену» енергетику.