Гарний приклад для наслідування: небайдужі українці відновлюють довоєнне обличчя міста (фото)

"Немає нічого неможливого"

Івано-Франківськ занесений до списку історичних міст України і його старовинною архітектурою я захоплювалась ще з дитинства. Часто гуляючи містом вже з власними дітьми, ми милувались красивими фасадами, прикрашеними маскаронами і атлантами, я розповідала їм про різні стилі архітектури, ми заходили в під’їзди, фотографували кольорову плитку, ковані сходи, вітражі. Але найбільше вражала не лише краса і розкіш старовинних кам’яниць, а стан недоглянутості, павутина на ліпнині, поміняні різьблені вхідні двері на пластикові чи металеві. І цей контраст мені дуже болів.

З часом у мене з’явилась ідея ділитись з усіма містянами фотографіями та історіями будинків, про які я читала. Так з’явилась група в фейсбуці "ФранківськЯкийТребаБерегти", назва якої натякає на стан занедбаності, часом байдужість чи незнання як поводитись в будинках-пам’ятках, а також є закликом до дії. Я зрозуміла, що більше не можу просто споглядати, настав час рятувати. Мені хотілось зробити хоча б один маленький крок, зберегти хоч одну маленьку частинку.

Ми почали з дверей. Чому? Символічно, бо все починається з дверей. Ми з чоловіком почали шукати майстрів-реставраторів та кошти. Паралельно для привернення уваги ми організували спільно з місцевим виданням флешмоб – фотографували відомих франківчан на фоні старовинних дверей. Це були письменники, художники, бізнесмени, актори театру, начальники міських комунальних управлінь, дизайнери одягу, журналісти. Видання показувало ці фотографії в себе на сторінці, містяни вгадували адресу дверей, а переможці отримували призи. Так про двері в місті почали говорити, на них стали звертати увагу, як і на архітектуру загалом. Це був перший крок.

Та найважливіше було знайти людей, які могли б професійно реставрувати двері. Забігаючи наперед скажу, що сильне і щире бажання творять чудеса: зараз у нас міцна і дружня команда людей-фанатів своєї справи – столярі, ковалі, реставратори ліпнини, вітражів, розписів з якими нам вдалось за один рік діяльності відреставрувати 10 старовинних дверей та 17 віконечок з вітражами.

Про труднощі

Насправді, спочатку мало хто вірив, що можна почати таку реставраційну справу в місті. Про це ніби й багато років говорили, але до діла так і не доходило. Я часто чула саркастичні відгуки, що "реставраторів немає", "грошей не знайдете", "та й кому це взагалі потрібне". Тим не менше, на перші двері в 110-літній кам’яниці кошти знайшлись: я і ще 99 небайдужих людей заснували в Франківську громадський ресторан "Урбан Спейс 100", 80% прибутку якого йде на соціально корисні для міста проекти. Саме від "Урбану" ми й отримали наш перший грант – 36 тис. грн. Після цього ми обрали двері, знайшли столярів, коваля та майстра по вітражам.

Маю сказати, що цей досвід, мабуть, був найважчим, перш за все, психологічно. Столярна компанія, з якою ми почали працювати, існувала на ринку на той момент вже 20 років, але суто реставраційного досвіду в них було мало. В роботі виникало багато практичних питань, але спитати поради не було в кого, тому що в місті більш ніхто цим не займався. Та ми всі дуже хотіли почати. Зараз, відреставрувавши вже 10 старовинних дверей, дерев’яних і металевих, у нашої команди є великий багаж знань і навиків.

Інше питання ‒ це написання науково-реставраційних проектів та кошторисів. Дуже важлива і відповідальна робота. Зараз з нами працює двоє фахових архітекторів які займаються підготовкою документації.

І звичайно фінансування. Крок за кроком, двері за дверима, наша ініціатива по збереженню архітектурної спадщини міста набувала розголосу, люди бачили відреставровані двері, підходили роздивитись, сфотографуватись, з’являлось все більше інформації в ЗМІ та соціальних мережах. Тому коли ми брались за кожні наступні двері, мешканці переважно вже чули про нас. Хоча були й випадки, коли люди боялись віддавати двері на реставрацію ‒ нажаль, протягом кількох останніх років по місту були ситуації, коли старовинні двері зникали, а потім продавались на OLX. Та все ж після розмов і пояснень ми знаходили спільну мову і мешканці були дуже задоволені оновленими дверима.

Отже, одним з джерел фінансування були самі мешканці старовинних будинків, хоча зібрані суми переважно не покривали всього бюджету і потрібно було шукати додаткові джерела фінансування. Тут допомагали соціально відповідальні підприємці, які працюють в цих будинках ‒ вони брали на себе велику частину витрат.

Ми і далі вигравали гранти, шукали меценатів, троє дверей вдалось відреставрувати за кошти міського бюджету. Також на фінансування реставрації дверей вже погодилась обласна рада, яка є власником чудової кам’яниці в центральній частині міста.

Тішить, що люди стають небайдужими до середовища в якому живуть, і починають цікавитись історією міста, берегти його архітектуру і розуміти, що саме вони є господарями нашого спільного дому – міста. Адже наш дім – це не лише наша квартира, це і наш під’їзд, наш двір, вулиця. І хто як не ми маємо за ними дбати і берегти? Роботи в цьому напрямку ще багато і ми стараємось популяризувати бережне ставлення до архітектурної спадщини – проводимо різноманітні події, акції, майстер класи, друкуємо листівки з дверима, творчі набори та настільні ігри для дітей на тему архітектури. Також ми випустили серію магнітів у формі дверей, розробляємо інформаційні стенди з практичними порадами по догляду за вікнами і дверима та соціальну рекламу на бігбордах.

Хочу віддати належне всім ремісника реставраторам, з якими плідно працювали разом увесь цей рік і завдяки їх талантам та позитивному ставленню до життя і любові до міста нам вдалося стільки всього доброго зробити, навіть не дивлячись на часом нестабільне фінансування та інші виклики.

Про плани

У нашому місті лишилось ще багато невідреставрованих дверей, відповідно і планів на наступний рік у нас багато. А окрім дверей є ще вікна, ліпнина, ковані елементи, балкони, розписи. Вірю, завдяки золотим рукам наших майстрів ми будемо і надалі рухатись вперед.

Ми вже мали зустріч з мером Фвано-Франківська, говорили про співпрацю та фінансування з міського бюджету. Адже завдяки децентралізації в міста є кошти і влада має бути зацікавлена у збереженні архітектурного обличчя міста, так як це впливає і на відвідуваність туристами, і на економічну привабливість.

Також ми плануємо надалі працювати над популяризацією бережного ставлення до історичного середовища як серед дорослих, так і серед дітей. Мені, як багатодітній мамі, важливо виховувати відповідальність до міста серед маленьких франківчан, які в майбутньому будуть творити наше місто. Ми зараз розробляємо дитячу гру та пишемо книжку, вже випустили серію магнітів у формі дверей нашого міста. Також створили яскравий календар з будівлями Франківська. У комплекті також буде розмальовка для дітей, а упаковка-тубус, яку завдяки наліпкам та макету даху можна перетворити на Казкову вежу нашої дитячої бібліотеки, в якій ми вже відреставрували двері та віконечка з вітражами. Мрію про оновлення музейних просторів міста, які є скарбницею історії нашого краю і бережуть наше коріння.

В липні цього року комунальні служби при реконструкції однієї з центральних вулиць міста наткнулись на фундаменти впродовж Тисменицької брами ‒ в’їзної брами Станіславівської фортеці 17ст. Завдяки небайдужим громадським активістам нашої ініціативи та краєзнавчого товариства "Моє Місто" впродовж двох місяців проводились археологічні розкопки цінної знахідки. Зараз проводяться підготовчі роботи для музеєфікації та архітектурного рішення накриття.

Я б дуже хотіла, щоб Франківськ був містом де гармонійно поєднується минуле і сучасне, містом з людьми, які натхненно працюють, мудро творять своє позитивне майбутнє.

Джерело: abcnews