Цемент та бетон наближують час невідворотніх кліматичних змін. Шляхи виходу

Забруднення вуглекислим газом від цементу та бетону є настільки великим, що якщо його не зменшити через переробку чи впровадження більш екологічних виробництв, то ця галузь в перспективі може самостійно поставити під загрозу весь Паризький договір 2015 року, який має на меті утримати зростання температури в світі в межах 2 градусів Цельсія. Як зазначає ООН, щоб втілити його у життя щорічні викиди повинні знизитися приблизно на 16% протягом наступних 10 років і на набагато більші цифри в майбутньому.

Хоча деякі з найбільших компаній з виробництва цементу знизили вуглецеву інтенсивність своєї продукції, інвестуючи в більш економічні паливні печі, більшість отриманих поліпшень були затьмарені значним зростанням світового виробництва цементу та бетону. Населення збільшується, відбувається активна урбанізація в Азії та Африці, є значна потреба в будівництві дамб, доріг і будинків, а до того ж збільшення загальносвітового рівня особистого багатства збільшили попит на цемент та бетон. Щорічне виробництво цементу зросло в чотири рази з майже одного мільярда до більш ніж 4 мільярдів тонн на рік за 30 років. У наступному десятилітті очікується збільшення ще на 500 млн. тонн на рік. Якщо не відбудеться різких змін, очікується, що викиди вуглекислого газу ввд власне цементу продовжуватимуть зростати після 2050 року.

Лідери галузі зараз збентежені, усвідомлюють, що їм загрожують фінансові санкції, але бачать також що кліматичні зміни є поки невідчутними, незважаючи на їх реальну велику загрозу. Також є добре відомий той факт, що більшість споруд можна безпечно побудувати без використання цементу. Власні галузеві дослідження показали, що умовно «зелені» цементні продукти, що використовують вторинні побічні продукти з в’яжучими характеристиками цементу як сталевий шлак, зола від спалювання вугілля та деякі типи глини. Замість цього в галузі більше покладаються на нові технології захоплення та зберігання вуглецю, які можуть дозволити скоротити викиди від виробництва цементу на 20-25%. Це бажане мислення. Велика частина промисловості по суті є консервативною, не знає про альтернативи для цементу і неохоче приймає зміни. Звичайному або портландському цементу довіряють через його надійність і універсальність, а виробники продовжують акцентувати увагу покупців на його якостях та доступній ціні, зовсім не використовуючи альтернативні матеріали. Без сучасних великих демонстраційних проектів, які покажуть реальність великої кількості рішень у цій сфері, а також освітніх програм для архітекторів і планувальників, прогрес буде мінімальним.

Але технологічні зміни не лише не дозволять достатньо швидко перестати використовувати цемент. Для стимулювання галузі розвиватись вже зараз ведуться розмови про запровадження світового цементного податку. Тільки якщо вся промисловість змушена буде платити значно більше за викиди від виробництва свого продукту, компанії перейдуть на більш чисті технології. Конкретний податок на цемент добре вписується в зростаючі світові вимоги до простого глобального податку на викиди вуглецю. Вони були запропоновані і прийняті на обмеженій основі більше 20 років тому, але цементна промисловість пролобіювала їх відкладення щодо себе в Європі, США, Канаді та інших країнах.

Насправді такий вплив промисловості на уряди, що  прийняли  лише символічні обмеження викидів, має своїм результатом нові гігантські проекти, які потребують великих об’ємів цементу та бетону, такі як HS2 і масові програми будівництва бетонних доріг у багатьох провідних країнах. В Європі, де схема регулювання квот на викиди неодноразово давала збої, знову ж таки через лобіювання інтересів, відсутність регулювання вуглецевих викидів виробництва для цементних виробників призвело до того, що галузь отримала непередбачувані прибутки та повну відсутність скорочення викидів.

Зараз існує принаймні 70 національних і регіональних схем оподаткування викидів вуглекислого газу, які охоплюють приблизно 20% всіх глобальних забруднень. Деякі, як і в Норвегії, Швеції та Фінляндії, є прямими податками; інші, включаючи штат Каліфорнія, ЄС, Китай і Південну Корею, є схемами торгівлі викидами, які видають дозволи для промисловості для забруднення. Консенсус полягає в тому, що вуглець у всіх цих схемах все ще коштує занадто дешево, щоб стимулювати зміни та заохочувати паливно-енергетичну та цементну галузі провести їх швидко і ефективно. У кращому випадку, вуглецеві схеми заохочували виробників цементу та інших великих користувачів квот на вуглецт до перенесення виробництв, щоб уникнути зборів.

Дослідження показують, що прямі податки не тільки скорочують викиди краще, ніж схеми обмеження і торгівлі квотами, а також залучають більше грошей. Високий глобальний податок на цемент, за теорією, зосередить свідомість промисловості на змінах та масово знизить попит на вуглецевий цемент. Водночас як і будь-який податок, що підвищує ціни на енергоносії, він буде дуже непопулярним.

Деякі економісти вказують на рішення - зробити податок на цемент або податок на викиди вуглецю «нейтральним доходом», а гроші, отримані від промисловості, повертати населенню у вигляді податкових пільг, щоб компенсувати будь-яке зростання рахунків за використання енергії або використовувати їх для спеціального зменшення інших викидів. Там де застосовувалися аналогічні підходи, як у Швейцарії, яка має податок на паливо для опалення, або у Новій Зеландії, високі податки на вуглець виявилися популярними та ефективними.

Цементна промисловість перетворила світ і збагатила як себе, так і людство. Але зараз вона загрожує змінити навколишнє середовище через неконтрольоване потепління. Час невідворотніх змін наближується і промисловість повинна терміново реагувати на проблему, яку вона так чи інакше допомогла створити.