Новий етап роздержавлення: кому дістануться найцікавіші об'єкти?

Що маємо в засіках?

Команда президента Володимира Зеленського активно взялася за тему роздержавлення великих підприємств. Наразі активи 100 найбільших з них складають 1,48 трлн грн, або 92,5% від загальної вартості активів всіх працюючих держпідприємств. Загалом в українському держсекторі налічується 3363 підприємства, а реально працює 1638 з них. Чи є шанси у чергової спроби провести «велику приватизацію», враховуючи, що проблеми захисту прав власності, справедливого судочинства та корупції в країні лише поглиблюються, з’ясовував Mind.

За результатами 2018 року портфель 100 найбільших держкомпаній загалом отримав чистий прибуток у розмірі 25,3 млрд грн, що на 48,2% менше за показник 2017 року (переважно через зменшення прибутку «Нафтогазу України»).

Фінансові результати окремих держпідприємств, млрд грн

Джерело: Мінекономіки

Хто відчутніше впливає на економіку?

Порівняно з приватним сектором участь держави в економіці істотно менша: за підсумками першого півріччя 2019 року – 13%. При цьому рейтинг найбільших платників податків в Україні за 2018 рік очолюють саме державні компанії.

Разом з тим, за оцінкою МВФ, у 2017 році державна допомога для держпідприємств становила 5% ВВП.

Найбільша кількість держустанов, що займаються науковими дослідженнями та розробками (332 компанії), лісовим господарством та лісозаготівлею (309 компаній) і сільським господарством (240 компаній). У Фонді держмайна нарахували понад 1 млн об’єктів державного майна, з яких 566 000 об’єктів нерухомого майна держпідприємств, установ, організацій.

Частка державного сектору в складі економіки на кінець періоду, %

Джерело: Мінекономіки

Хто кого захищає?

Власність в Україні захищається лише умовно. Люди, які побудували систему, в якій вони за жодних обставин не можуть понести відповідальність, забезпечили Україні 109-те місце серед 129 країн відповідно до міжнародного рейтингу захисту прав власності. За цим показником наша країна випереджає Молдову, але істотно відстає від усіх інших країн з колишнього СРСР і Східної Європи, а також поступається навіть Ірану й Алжиру.

«Ми підсилюємо на законодавчому рівні захист бізнесу від неправомірних дій або бездіяльності дозвільних органів», – запевняв президент України Володимир Зеленський у ході зустрічі з керівництвом компанії Marubeni Corporation під час візиту до Японії.

Але поки все виглядає так, що подібні запевнення стануть лише частиною антуражу entertainment-політики нового президента без практичного навантаження.

«Інвестор у нашій країні нікому не потрібен... На цього інвестора, у кращому випадку, всі дивляться як на докучливе лайно, що заважає людям працювати. А переважно – як на гарний об'єкт для доїння», – оцінив поточний стан інвестиційної привабливості ексспіввласник банків «Аваль» і «Престиж», співзасновник «Молочного Альянсу» Олександр Деркач.

Коли в Японії президент обіцяв захист іноземних інвестицій, він знав, що підпорядкована йому СБУ кошмарить «АрселорМітал Кривий Ріг» (АМКР) обшуками і кримінальними справами, а податкова раптом вирішує донарахувати цьому підприємству додаткові платежі на 9 млрд грн.

Можливо, президент просто спонтанно перейнявся екологією малої батьківщини, а можливо – у нього були і більш далекосяжні плани. Власника компанії «Інтерпайп» і медіахолдинга StarLightMedia Віктора Пінчука називають одним з бенефіціарів перемоги Зеленського на виборах.

Саме Пінчуку в 2004 році передав найбільший в Україні комбінат «Криворіжсталь» (історична назва АМКР) його тесть і одночасно другий президент України Леонід Кучма. У подальшому цю угоду скасували і при повторному продажі, який став чи не єдиним випадком успішної приватизації в країні, отримали за комбінат $4,8 млрд, а не $800 млн – як за першої спроби.

Розрахуватися з важливим союзником-спонсором або залити смальцю за комірець невгодним – цілком традиційний мотив для приватизаційних-реприватизаційних рішень в Україні. І це жодним чином не порушує усталену культурно-політичну парадигму.

«Не кожен інвестор сюди прийде. Не прийде тому, що не вирішене глобальніше завдання – пов'язане з правом власності», – поскаржився виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера, радник президента України Олег Устенко.

Проте Sigma Bleyzer, яка стоїть за Міжнародним фондом Блейзера, не лише зайшла, але й несподівано відбила у державного «Укргазвидобування» перспективний Варвинський майданчик для видобутку нафти і газу, зробивши слабшу пропозицію. Збіг, напевно.

Хто і що планує?

На офіційному рівні влада продовжує декларувати великі приватизаційні амбіції. Ухвалений торік закон про приватизацію значно спростив процедуру продажу держактивів, дозволивши застосовувати англійське право до приватизаційних угод. Крім того, законом ускладнюється участь у торгах осіб, пов'язаних з країною-агресором, а також нових представників кримінального сектору. Забороняється також порушення справ про банкрутство протягом одного року з моменту продажу об'єкта, а термін можливого оскарження результатів продажів обмежується трьома роками.

У 2018 році влада збиралася виставити на приватизацію близько 100 підприємств і отримати за них 22,5 млрд грн. До держбюджету записали план на 18,8 млрд грн, а реально надійшло лише 268,8 млн грн. На поточний рік планували 21 об'єкт великої приватизації і 829 об'єктів малої – на суму 17,1 млрд грн. Однак за дев’ять місяців отримано лише 400 млн грн.

Згідно з діючим макропрогнозом, у 2020–2022 роках приватизація щорічно приноситиме держскарбниці 0,5–6 млрд грн – значно менше, ніж планувалося у попередні роки, але більше, ніж надходило у реальності. Можливо, уряд враховував, що ціни за підприємства будуть дуже низькими та/або що більшість із запропонованих об'єктів – неліквіди або будуть не готові до продажу найближчим часом.

Надходження від приватизації, млрд грн

Джерело: держбюджети, ДКСУ

Проте Кабмін уже запропонував збільшити «приватизаційний» прогноз на 2020 рік до 13 млрд грн.

На що сподівається уряд?

Великомасштабна приватизація блокувалася в судах, але влітку цього року Верховний Суд вирішив проблему.

І черговим важливим кроком стало скасування парламентом забороненого для приватизації списку підприємств (№1054-1). Санаторії, коньячні, лікеро-винно-спиртзаводи, кінні заводи і радгоспи, елеватори, солеварні, спортивні корти, катки, бази, стадіони, басейни, видавництва, готелі, гранітні кар'єри, лінолеумний завод – усе це зі списку, який втратив силу з 20 жовтня.

З понад тисячі «фігурантів» у ньому 90% – об'єкти малої приватизації, залишки ліквідованих підприємств. І найзагадковіший броварський Інститут споруд штучного клімату. Проте питання не стільки в них, скільки у відкритті шляху до часткового продажу держмонополій.

«Держава – неефективний власник і ніколи ним не буде, держава повинна займатися підвищенням соціальних стандартів та розвитком економіки, а не бути бізнесменом», – говорила з парламентської трибуни головний апологет законопроєкту – заступник голови комітету з питань економічного розвитку Роксолана Підласа (фракція «Слуга народу»).

До речі, Підласа зовсім нещодавно опинилася під тиском підозр: їй приписують отримання минулого року фінансування від тих людей, хто сьогодні може мати користь від прийнятих законів, але вона відкидає звинувачення.

Ухвалені новації не торкнуться об’єктів, які забезпечують національну безпеку. А також підприємств, що виготовляють озброєння, атомної енергетики, спортивних об’єктів, об’єктів зв’язку, культури; структур, що забезпечують безпеку руху та навігацію.

Чи все так гладко на папері?

До закону виникають питання. Передбачено, що уряд повинен лише за три місяці запропонувати новий список підприємств, приватизацію яких буде обмежено. Кому і для чого знадобилася пауза в три місяці, коли не існує жодних обмежень щодо приватизації? Що буде, якщо парламент не затвердить новий список, який готується Кабміном?

«За ці три місяці і станеться абсолютно безконтрольна приватизація... Це робиться цілеспрямовано, під конкретних людей, конкретні замовлення, конкретні галузі», – вважає член Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Микола Скорик (фракція ОПЗЖ).

«Сотні, тисячі прикладів того, як ефективні приватні власники знищили виробництва на приватизованих об’єктах, вирізали на металобрухт обладнання, викинули сотні тисяч працівників на вулицю, а на місці заводів та фабрик, що складали основу промислового потенціалу України, у кращому випадку збудували торговельно-розважальні центри», – додала ексзаступниця голови комітету Ради з промисловості Олександра Кужель (ВО «Батьківщина»).

Знайти просту відповідь на питання, чому продають прибуткові підприємства, складно. Можливо, тому доручення президента почати підготовку великих держкомпаній до приватизації не схвалюють 43%, тоді як підтримують 37% опитаних громадян.

Що, коли і за скільки?

Володимир Зеленський доручив почати підготовку великих держпідприємств до приватизації із залученням радників і провести перший конкурс не пізніше 1 квітня 2020 року. Першопрохідцями мають стати ОПЗ, шахта «Краснолиманська», завод «Електроважмаш», Об'єднана гірничо-хімічна компанія, фармзавод «Індар». У кожного своя сумна історія корупційного донорства, але двигун цих промислово-фінансових сюжетів – спільний.

ОПЗ – еталонний взірець втрачених можливостей. Його продали на конкурсі ще у 2009 році структурі олігарха Ігоря Коломойського за $624 млн, але держава під тиском прем'єра Юлії Тимошенко відмовилася виконувати свої зобов'язання. Є думка, що таке рішення було прийнято під впливом російських конкурентів ОПЗ. Так чи інакше, після цього підприємство ще декілька разів виводили на приватизацію, але продажі зривалися.

Тепер ОПЗ обріс корупційними боргами на 9 млрд грн і має гостру потребу в інвестиціях для забезпечення банальної технологічної безпеки. Остання оцінка ОПЗ – $54 млн.

Закупівля товарів і послуг за завищеними цінами, продаж продукції за заниженими, руйнівні кредити, ланцюжки фірм-посередників, в яких зникають передоплати, відчуження майнових комплексів шляхом доведення до банкрутства, виділення привабливих активів на інші компанії, дроблення контрольного пакета акцій, приватизаційні маніпуляції.

Ці паразитичні інструменти переважно непомітні для правосуддя. І це невипадково. Ймовірно, вони продовжать застосовуватися і надалі до кожного об'єкта держвласності. А коли все буде продано, настане час реприватизації та націоналізації. І якщо цього не виправити, то і приватизація, і збереження держсектору призводитимуть до одного і того ж негативного результату.

Якщо завтра IPO?

Негативні ставки за кредитами у Європі та зниження ставок у США істотно розширюють можливості ринків із залучення інвестицій. Гроші буквально стоять на кордоні України. Але чи зможуть вони подолати його – питання відкрите.

«Ми повинні розуміти, що в сучасному фінансовому світі компанії, які не мають ефективної бізнес-моделі, не цікавлять інвесторів. Більшість державних компаній в Україні поки що знаходяться на різних етапах реформування, зміни моделі роботи, корпоративне управління мають не всі, і воно поки що не є досконалим. Тож більшість ще не готова до успішного самостійного виходу на світові ринки капіталу. А ринок капіталу України на даний момент не здатен забезпечити залучення широкого кола інвесторів через IPO», – визнав голова Нацкомісії з цінних паперів Тимур Хромаєв.

А ще є питання і до малої приватизації: інфляційні перестороги підсвічують будь-яку масову приватизацію. Зокрема, продаж об'єктів електрогенерації, теплопостачання і хлібокомбінатів може стати чинником чергового подорожчання товарів та послуг для населення.

Крім того, дозвіл продавати лісові угіддя вочевидь викличе негативну реакцію у тих, хто десятиліттями компенсував втрати від інфляційного податку за рахунок збору грибів та ягід.

Що робити?

Рецепт від Героя України Георгія Кірпи, мости і вокзали якого надійно служитимуть ще не одне десятиліття: очистити підприємство від посередників, працювати безпосередньо з виробниками – тоді з'являться кошти для модернізації. Рецепт від Олега Дубини, який успішно очистив баланс «Криворіжсталі» й підготував підприємство до приватизації: головне – розібратися з дебіторкою і кредиторкою.

Чи можуть ці рекомендації бути сприйняті в умовах зниження загального рівня компетентності й відповідальності? Питання – риторичне. Покійному голові Фонду держмайна Михайлу Чечетову приписували думку, що для успішної роботи приватизаційного відомства в його структурі потрібно створити бригаду спецназу з найширшими повноваженнями.

Нагадаємо, що наприкінці жовтня Президент передав на приватизацію п'ять перших держпідприємств. А на днях стало відомо, якими будуть наступні п'ять об'єктів - серед них готель "Україна" та санаторій "Конча-Заспа".