Банк | Покупка | Продажа | НБУ |
USD | 39.800 | 40.300 | 41.289 |
EUR | 40.000 | 41.000 | 44.968 |
USD | 41.070 | 41.490 | 41.289 |
EUR | 44.630 | 45.230 | 44.968 |
Постіндустріальна епоха ставить перед людством нові виклики: як компенсувати втрату виробничих потужностей, що стали неактуальними; як працевлаштувати молодь, орієнтовану на інтелектуальну і творчу працю; як перерозподілити людські потоки в містах, де життя сконцентроване на невеликій території, в центрі
Постіндустріальна епоха ставить перед людством нові виклики: як компенсувати втрату виробничих потужностей, що стали неактуальними; як працевлаштувати молодь, орієнтовану на інтелектуальну і творчу працю; як перерозподілити людські потоки в містах, де життя сконцентроване на невеликій території, в центрі.
Близько 20 років тому відповіддю на всі ці виклики стала концепція креативної економіки, в основі якої лежить так званий креативний клас.
Теорію креативного класу розробив американський економіст Річард Флорида. І ця теорія так швидко зрезонувала з суспільством, пропонуючи прості рішення дуже складних проблем, що вже зараз на мапі світу є як мінімум десяток країн, які можна назвати провідними центрами креативної економіки.
Це, наприклад, Великобританія, Китай, США. Щоправда, креативна економіка – це не стільки про країни, скільки про міста (Сінгапур, Лондон, Сідней, Шанхай і Нью-Йорк) та території.
І не стільки про складні законодавчі зміни, скільки про місцеві ініціативи та проекти, які задовольняють потреби конкретного ком'юніті.
В Україні потреба в активізації креативного кластера давно назріла. І якщо не дати йому поштовх зараз, ми остаточно втратимо наш науковий і творчий потенціал, забезпечивши Європу і США сотнями висококласних фахівців, здатних змінити нашу країну.
І хоча сьогодні прийнято говорити про крах ідей Флориди (нібито завдяки фундаментальним змінам в інфраструктурі й економіці міст на користь молодих, освічених і креативних, робітничий клас втратив перспективи і засоби до існування), у нас є можливість врахувати помилки світових креативних столиць і забезпечити економічний і соціальний баланс у своїх містах.
Проблеми, з якими зіткнулися міста-першопрохідці, пов'язані, в першу чергу, з цінами на нерухомість.
Квадратні метри в районах, де виникли осередки креативного бізнесу (коворкінги, офіси, супутня інфраструктура) стрімко зросли в ціні.
Тим, хто заробляв на цьому або збирався продавати нерухомість і переїжджати, це було вигідно – такі люди отримали несподівано високий прибуток без власних інвестицій, а лише за рахунок зміни ситуації на ринку.
Але ті, хто залишався і не належав до креативного класу, опинилися в скрутному становищі.
Інфраструктура, створена для нових "креативних сусідів", не відповідала потребам корінних мешканців.
Вони втратили звичні місця відпочинку і маршрути, а їхні навички і кваліфікація знецінилися на фоні "золотої молоді", що заробляє, сидячи за ноутбуком у кафе.
Новоприбулі багатіли, бізнес підвищував ціни, а корінні мешканці все біднішали та відступали на міські околиці.
Отже, як уникнути формування прірви між креативним і робітничим класами, маргіналізації останнього і витіснення його з великих міст?
По-перше, паралельно створюючи майданчики для розвитку традиційних секторів економіки: сільського господарства і промисловості в масштабах, необхідних для конкретної спільноти.
Наприклад, це повинна бути не одна гігантська ферма на тисячі голів худоби, а 10-15 "сімейних" підприємств різного профілю, що випускають крафтовий продукт. Таким бізнесам потрібно сприяти, але найважливіше – не заважати.
По-друге, підвищуючи рівень освіти місцевого населення. Місцеві жителі, незалежно від соціального статусу, повинні мати доступ до якісних шкільних знань і позакласної освітньої діяльності (її можуть забезпечити бібліотечні медіатеки, мовні курси, гуртки).
Внесок креативного класу в економіку України дуже недооцінений. Чому? Та тому що його представники залишаються невидимими в міському середовищі.
Вони не інтегровані або погано інтегровані в міські процеси. І часто навіть не оформлені у спільноти.
Формування українського креативного класу логічно почати з IT-сектора, наукових центрів і закладів культури.
Першому потрібні нові простори – сучасні коворкінги і супутня інфраструктура. Другим – матеріально-технічне забезпечення. Третім – смислове перезавантаження.
У цьому плані наша країна має незаперечні переваги: інфраструктуру, яка потребує перезапуску (будівлі колишніх заводів і фабрик, адмінбудівлі, які вже не використовуються і т.д.), великі освітні центри з науковим потенціалом практично у всіх великих містах (університети, інститути, академії) і розгалужену мережу театрів, бібліотек і музеїв.
Завдяки цьому можна уникнути появи колосального розриву між трійкою мегаполісів і невеликими обласними центрами. А саме цей розрив зазвичай стимулює внутрішню міграцію і знекровлює регіони.
Чому саме IT, культура і наука? Згідно з дослідженням The State of European Tech 2018, в Україні проживає понад 170 тис. професійних розробників. А Львів за підсумками 2017-2018 рр став одним з найбільш швидкозростаючих європейських технологічних спільнот.
Щодо наукового потенціалу, то національним мастодонтом залишається НАН України, яка, за даними на 2016 рік, має 46 організацій дослідно-виробничої бази, 168 наукових установ, включаючи п'ять регіональних наукових центрів (у Львові, Краматорську, Одесі, Харкові та Дніпрі), і більше 37 тис. співробітників.
Сфера культури – це знову-таки сотні тисяч людей, які працюють у більш ніж 100 театрах, 16 тис. бібліотек, 500 музеїв і тисячах інших закладів.
Інвестиції в креативний клас – це можливість економічного стрибка для українських міст. Київ, наприклад, уже демонструє позитивну динаміку.
Воно й не дивно: більше половини всіх айтішників – це Київ і область, тут же – найбільші українські медіа, видавництва, наукові та освітні центри, завдяки чому столиця тримає першість за показниками внутрішнього регіонального продукту, сума якого більш ніж удвічі перевищує суму ВРП наступної у списку Дніпропетровської області.
Але у регіонів є всі можливості скласти Києву конкуренцію і відтягнути на себе (або навіть повернути з-за кордону) креативну молодь.
Це дозволить вдихнути нове життя в обласні центри, наповнити муніципальні бюджети і ефективно розпорядитися тими ресурсами, які зараз простоюють через корупційні схеми або через незатребуваність.
На прикладі Одеси (проблематика цього міста мені найближча) потенційними майданчиками для базування IT-кластеру можуть стати район Пересипу, будови колишнього заводу Краян; освітньо-культурний кластер можна створити на базі Одеської кіностудії; науковий – на базі університету ім.Мечникова, медуніверситету.
Упевнена, що в кожному великому місті є такі майданчики і можливості співпрацювати з бізнесом в напрямку їх розбудови.
Сьогодні в Одесі близько 5% працівників уже зайняті в креативному секторі (у Києві – близько 14%).
Цього достатньо, щоб почати змінювати логістику їхньої роботи і створювати нові простори, наприклад, за принципом креативних кварталів (дуже часто українська забудова дозволяє це зробити).
Такі квартали у світових креативних столицях часто стають майданчиками для тестування новітніх технологій у муніципальній безпеці, транспортній сфері та сфері благоустрою.
Виходить, що новий виток розвитку міста, більш масштабний і значущий, слідує за розвитком конкретної області/району/майданчика. І це те, чого нашим обласним центрам так не вистачає.
Давайте подивимося правді у вічі: старі економічні моделі вже не актуальні, а в містотворчих підприємств і корпорацій-гігантів більше мінусів, ніж плюсів.
Їх відродження – це шлях в нікуди і нові ризики (екологічні, соціальні, економічні). У свою чергу шлях розвитку креативного класу – це шлях творення, що мінімізує процес "відтоку мізків".
Автор: Ольга Квасніцька, кандидат юридичних наук
Читайте також про те, для чого бізнесу "піаритися" - чек-лист питань для керівника. А також про те, як позаофісна робота впливає на ринок нерухомості.
Заборонено і буде заблоковано:
- реклама
- спам та шахрайство
- образи, дискримінаційні висловлювання
Редакція не модерує коментарі, відповідальність за зміст коментарів несе автор коментаря. Редакція Build Portal залишає за собою право не погоджуватись з думкою автора коментаря, проте надає свободу слова відповідно до ст. 21, 24 та ст. 34 Конституції України.
Шановні читачі, читайте коментарі вдумливо, пам'ятайте, що автором коментарів можуть бути різні джерела.