У Мінрегіоні наполягають на розвитку велосипедної інфраструктури

Велосипедна інфраструктура

З вересня минулого року в Україні діють державні будівельні норми (ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці і дороги населених пунктів»), які запровадили обов’язкове влаштування велосипедних смуг і доріжок при проектуванні нових, реконструкції або капремонту існуючих вулиць і доріг в населених пунктах. І місцева влада вже має ініціювати та вживати низку необхідних заходів для створення сучасної велосипедної інфраструктури в містах.

На цьому наголосив заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Лев Парцхаладзе.

«У багатьох країнах Європи і світу велосипедний рух є невід’ємною частиною транспортної і громадської інфраструктури. За кордоном для велосипедистів все продумано і зроблено, як кажуть, не «для галочки». Є окремі велодоріжки чи велосмуги, зручні перехоплюючі, а також звичайні стоянки ледь не у кожному кварталі і біля кожної установи. Цей транспорт дійсно користується попитом. І для здоров’я корисно, і не потрібно витрачати зайві кошти на проїзний або авто. В Україні все це вже теж може працювати. Новими нормами, які діють вже з 1 вересня 2018 року ми запровадили обов’язкове проектування велодоріжок і велосмуг при проектуванні доріг в населених пунктах. І зараз в деяких регіонах це починають робити, є такі вулиці. Але поки що все це точкові зміни. Для того, щоб в нас дійсно побільшало велосипедистів і велосипедний рух запрацював, місцевій владі треба комплексно підходити до цього питання та створювати належну велоінфраструктуру вже зараз», – сказав він.

Відповідно до нових ДБН, велосипедні доріжки і смуги мають влаштовуватися на територіях житлових і промислових районів, комунально-складських зон, на магістральних вулицях безперервного і регульованого руху, вулицях місцевого значення, селищних та сільських дорогах, що забезпечують під’їзд велосипедистів до житлових, громадських будинків, промислових підприємств, об’єктів масового відвідування, відкритих автостоянок і гаражів. При цьому, велосмуги повинні проектуватися лише для одностороннього руху, а велодоріжки мають бути переважно односторонніми з обох боків вулиці. Необхідність проектування велосмуги або велодоріжки визначається категорією вулиці або дороги.

У нових ДБН також визначено, якою має бути мінімальна ширина велодоріжки або велосмуги у різних випадках. Наприклад, при новому будівництві велосипедна смуга має складати не менше 1,85 м, при реконструкції – не менше 1,5 м. Велосипедна доріжка з одностороннім рухом: при новому будівництві – мінімум 1,85 м, при реконструкції – мінімум 1,5 м. Велосипедна доріжка з двостороннім рухом з обох боків вулиці – не менше 2,5 м при новому будівництві, не менше 2 м – при реконструкції. Така ж сама велодоріжка, але з двостороннім рухом з одного боку вулиці має проектуватися шириною не менше 3 м при новому будівництві і не менше 2,5 м при реконструкції дороги або вулиці. Параметри спільної велосипедно-пішохідної доріжки визначаються так: мінімум 3 м при новому будівництві та мінімум 2,5 м при реконструкції.

Парцхаладзе зазначив, що з 1 вересня минулого року також вступила в дію будівельна норма, яка ввела можливість проектувати зручні перехоплюючі велостоянки в містах України біля станцій метрополітену, у межах територій автовокзалів та транспортно-пересадочних вузлів (ТПВ). Відповідно до неї, кількість місць на перехоплюючих велостоянках біля метро визначається розрахунком: 0,1% від користувачів станції, але не менше ніж 10 паркомісць, у межах автовокзалів – 1% від користувачів вокзалу + 2% від отриманого числа, у межах ТПВ – 1% його добового пасажиропотоку. Відстань від перехоплюючої велостоянки до входу на станцію або автовокзалу не повинна перевищувати 30 м.

«У Європі, наприклад, на таких парковках залишають велосипед перед тим, як пересісти на метро, автобус чи трамвай. Можна взагалі брати їх напрокат і залишати на іншій станції. Це справді круто», – додав Парцхаладзе.