Будівництво є галуззю, де часто не дотримуються норм, перелічених у Стратегії безбарʼєрності

Нормами безбар'єрності у будівництві часто нехтують

У топі порушень проєктної документації у будівництві – недотримання державних будівельних норм щодо безбарʼєрності.

Про це під час форуму «Інфраструктурна та інформаційна доступність як ключ до рівноправної участі в суспільному та політичному житті» повідомила голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк.

Вона констатувала – у 2021 році в Україні затвердили Стратегію безбарʼєрності, яка є досить прогресивною, але, на жаль, до її повної реалізації поки що далеко. Зокрема, за деякими пунктами слід удосконалити нормативно-правову базу.

Читайте:

Олексія Чернишова призначено віцепрем'єром – міністром національної єдності

Крім цього, безліч аспектів, які стосуються забезпечення інклюзивності, слід привести у відповідність до міжнародних стандартів. Саме це, підкреслила Шуляк, і надасть можливість реально оцінити, чи реалізується Стратегія безбарʼєрності на практиці, чи лишається на словах і папері.

«Ви можете зайти у громадський транспорт і оцінити, як на практиці все змінилося. Чи не змінилося. Так само і, зокрема у будівництві. Досить непогану законодавчу базу у цій галузі ми створили, коли розробили нові державні будівельні норми, які вже почали діяти. Але практично вони дотримуються далеко не завжди, і це велика проблема», – повідомила депутатка.

Читайте:

Запорука якісного відновлення: Громади починають скасовувати податки для бізнесу

За її словами, саме будівництво є тією галуззю, де норми, перелічені у Стратегії безбарʼєрності, не дотримуються. Зокрема, житлове і інфраструктурне. Наприклад, вже були зафіксовані неодноразові випадки, коли експертні організації, які перевіряють проєктну документацію на будівництво «закривають очі», на її невідповідність нових ДБН у частині безбарʼєрності.

«На жаль, порушення саме цих ДБН наразі одне з найпоширеніших порушень експертних організацій, які перевіряють проєктну документацію на обʼєкт. І коли ми запитуємо у них, чому така проєктна документація пройшла їх експертизу, у відповідь чуємо, що, наприклад, цій конкретній школі, або установі, або навіть житловому будинку, це просто непотрібно. Щодо школи мені нещодавно відповіли, що необхідні для інклюзивності заходи для неї не необхідні. Тобто, що в цій школі не будуть навчатися діти з інвалідністю», – зауважила Шуляк.

При цьому, вона підкреслила, що це і є головною проблемою – далеко не всі мешканці, подекуди і представники установ перевірки, розуміють масштаби проблеми. Тобто фактично не мають уяви і щодо нинішньої кількості людей з інвалідністю і тою, якою вона буде після війни.

«Відтак, можна констатувати, що на законодавчому рівні для безбарʼєрності і забезпечення інклюзивності ми зробили вже немало. Але водночас нам потрібно зрозуміти, як саме все це реалізувати технічно, тобто на інфраструктурному рівні. Слід мати точне розуміння, як вирішувати цю проблему, в які терміни це потрібно зробити, за які гроші і хто за це буде відповідати. Без цього наша омріяна безбарʼєрність може залишитися на рівні слів і на папері», – підсумувала Шуляк.

 Від невеликого закинутого цегляного заводу до 25% ринку керамоблоку – озвучено історію бізнесу КЕРАТЕРМ