Як повинен вибудовуватись безбар’єрний простір

Яким має бути безбар'єоний простір

Більш ніж третина українців вважає, що для запровадження принципів реальної безбар’єрності у різних сферах потрібно зосередити увагу на зміні поведінки людей у суспільстві і лише потім – на створенні адаптованого середовища. Втім, для більшості суспільства безбар’єрність і інклюзивність – це все ще щось на кшталт пандусу біля під’їзду, попри те, ще нині для України це питання виживання та якості життя водночас.

На цьому наголосила голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк, посилаюсь на результати дослідження громадської думки щодо питань безбар’єрності, проведеного Центром соціальних змін та поведінкової економіки за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) і Експертної ради з комунікацій безбар’єрності.

За її словами, опитування показало, що 34% громадян переконані, що в подоланні бар’єрів у різних сферах слід зосередити увагу на зміні поведінки людей у суспільстві, 32% – на створенні адаптованого середовища та 22% – на забезпеченні доступності освіти й роботи.

«Для багатьох людей інклюзивність і безбар‘єрність – це формальний поодинокий пандус біля під’їзду. Однак потрібно усвідомлювати, що безбар’єрність – явище значно ширше за пандус. Це питання виживання та якості життя водночас. Це про доступ до інформації та цифрових послуг, освіти та можливості знайти роботу. Без перебільшення, кожен з нас рано чи пізно буде потребувати безбар’єрних просторів. Коли ми станемо старшими – будемо потребувати зручного ліфта. Або коли з дитячим візком не зможемо потрапити до під’їзду власного будинку. Або коли під час повітряної тривоги не знайдемо маршруту до безпечного укриття. Особливо в умовах активних бойових дій, бар’єри, які раніше були не у фокусі, стали видимими», – зауважила Шуляк.

Читайте:

Що мають зробити громади, аби ВПО стали їх повноцінними мешканцями

Парламентарка додала, що дані проведеного дослідження це повністю підтверджують. Так, зокрема, 51% опитаних назвали потребу змін в інфраструктурі, ще 37% респондентів – в усуненні бар’єрів для людей старшого віку.

Досить велика увага забезпеченню безбар‘єрності приділяється нині у головному планувальному документі щодо відновлення України – програмам комплексного відновлення (ПКВ), яку нині розробляють в територіальних громадах. Першою таку програму презентувала Київщина і цей кейс, на думку Шуляк, може бути достатньо показовим у плані того, як слід планувати якісне безбар‘єрне середовище.

У відновленні Київщини передбачені декілька напрямків забезпечення принципів безбар‘єрності. Перший – безбар’єрність закладів соціальної інфраструктури: адміністративних будівель, закладів освіти, медичних закладів, будинків культури, спортивних об’єктів. Загалом, йдеться про приблизно 1200 об’єктів соціальної інфраструктури, які потребують реконструкції̈ як ззовні, так і всередині.

Другий напрямок – реконструкція за принципами безбар’єрності об’єктів благоустрою, автомобільних і пішохідних доріг. Йдеться про нанесення горизонтальних та вертикальних направляючих шляхах руху у всіх населених пунктах, озвучення пішохідних переходів, облаштування благоустрою та паркових зон, входів до житлових будинків, пристосування автомобільних та пішохідних, доріг з пониженнями для заїзду на тротуари.

Читайте:

Міжнародний досвід з відбудови після війн і природніх катаклізмів: які принципи варто запозичити Україні

Звісно, це і освітня безбар’єрність. Так, на Київщині планують цілий ряд навчальних закладів перекваліфікувати під ветеранів війни. Йдеться про створення курсів перекваліфікації на базі існуючих закладів професійно-технічної освіти, зокрема у Борисполі та Білій Церкві. Також планується реконструкція 3-ох закладів освіти і декількох гуртожитків. Крім цього, проводитимуться тренінги для персоналу закладів щодо освітньої безбар’єрності. Допомагатимуть також у виборі професій, які можуть здобути ветерани у вже згаданих закладах освіти.

«Кейс Київщини показує нам, як повинен нині вибудовуватись безбар’єрний простір і завдяки ньому всі інші громади, які нині долучилися до створення ПКВ, вже мають розуміння, як повинен виглядати такий простір у їхніх громадах. Нині вже кілька десятків громад закінчують створення ПКВ і незабаром ми зможемо оцінити, наскільки інклюзивними стануть ті чи інші громади після відновлення», – зазначила Олена Шуляк.

Вона також повідомила, що для територіальних громад планують створення спеціального органу, який опікуватиметься питаннями реалізації принципів інклюзивності. Йдеться про Ради безбар‘єрності. Це повинно дати громадам інструмент для облаштування реальної безбар‘єрності, але доступність публічних послуг необхідно моніторити. Вона допомагатиме громадам створити усі можливості, передбачить інструменти вирішення складних питань для досягнення позитивного результату, коли користувачі послуг та інфраструктури відчують спрощення та результати.

«Коли кілька років тому активна робота над впровадженням безбар’єрності тільки починалося, тисячі представників зазначили, що потрібна не лише доступність послуг для маломобільних груп населення, але і безбар’єрність в питаннях роботи і навіть вікова безбар’єрність. Все це – потреба більш ніж просто нагальна, тому ОМС в громадах потрібно звернути на це особливу увагу», – підкреслила нардепка.

Але крім системної роботи держави та місцевого самоврядування, додала вона, необхідна підтримка громадянського суспільства, оскільки тільки воно розуміє, які питання є більш нагальними для їхньої громади – доступність громадських просторів, підтримка працевлаштування фахівців з інвалідністю, соціальні послуги, безбар’єрні маршрути тощо.

 Цікаво про ремонти і будівництво: Як створити додатковий комфортний простір у квартирі: утеплення балконів і лоджій з використанням теплоізоляції STYROPLIT