Бетон – будівельний матеріал соціального утопізму

ВПЛИВ БЕТОНУ НА РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА

Франсуа Койньє у 1861 році писав про свій винахід «він переверне розуміння безпеки, благополуччя, здоров'я і моралі людства. І буде надихати не менше, ніж революція наших сучасників». Цим винаходом був бетон і автор винайденого заново через багато століть після доби імперій будівельного матеріалу не помилився. Койньє був соціалістом і послідовником Сен-Сімона, що на відміну від Маркса вважав, що соціальна рівність може бути досягнута без класової війни. Винахідник бачив бетон кроком до світу де працівники володіють засобами виробництва. Враховуючи значну поширеність на планеті сировини для бетону - піску та вапняку, люди без спеціальних навичок та великих коштів мали б змогу будувати чисті, сухі, зручні житла і могли б жити гідно. Доба селянських халуп мала відійти у вічність.

З часів Койньє бетон часто називають революційним, але ця революція набула трьох дуже різних рис.

Перша - як і передбачав Койньє, універсальність та доступність матеріалу. Навіть сьогодні більшу частину світового виробництва цементу використовують люди без професійної або технічної підготовки. Результати їх роботи можуть не бути видатними, але якщо ми хочемо виміряти соціальні наслідки використання цементу та бетону, то найбільшим внеском є широкодоступність та простота застосування. Загалом  це досягнення не визнається цементною та бетонною галузями, для яких асоціація з брудним світом дрібних будівельників у нетрях бідних районів Африки або Індії не є чимось бажаним для їхнього іміджу.

Проте, за недавніми оцінками, якщо всі  підлоги житлових приміщень у всьому світі будуть замінені на бетон - частота паразитарних захворювань зменшиться на 80%. Також вистачає самосвідомості у майстерності по всьому світі: архітектори та інженери, які відвідували фавели в Бразилії були вражені економікою та винахідливістю бетонних конструкцій. В усьому світі для тих хто живе в бідності бетон означає крок до цивілізації - через репутацію бетону як «сучасного» матеріалу він ставить їх нарівні з більш багатими жителями планети. Бетон змінює не тільки матеріальне існування людей, а й свій глобальний імідж.

Фавели Росінья, Ріо-де-Жанейро, Бразилія

Другою революцією бетону стало ствоення будівель з новими структурними підходами. Це дозволило створити конструкції, які можна було лише  уявити до 20-го століття: греблі, мости, тунелі небачених масштабів. Це ті досягнення, які полюблять відзначати виробники цементу та бетону . І немає сумніву, що ці витвори теж трансформували життя людей, долаючи природу, прискорюючи комунікації та зближуючи нас. В архітектурному плані бетон запровадив нові принципи в дизайні і зробив можливими такі витвори як вітрила Сіднейського оперного театру або консольні блюдця Museu de Arte Contemporanea Оскара Німейера в Нітерої, Бразилія. Це роботи, які часто називають революційними через недосяжні раніше форми.

Але з усіх особливостей бетону найважливішою стало було те, що його активне використання стало двигуном швидких змін у світі. Коли вимагалися раптові або невідкладні перетворення - п'ятирічні плани в Радянському Союзі, «Новий курс» у США, «Великий стрибок» у Китаї, або післявоєнне будівництво в Європі в середині 20 століття, бетон був максимально необхідним.


ДІЗНАЙТЕСЬ БІЛЬШЕ ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО БЕТОН:

СПЕЦТЕМА: Тиждень бетону на Білд Порталі (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)


З 4 по 7 березня ми публікуємо ряд матеріалів щодо проблематики сучасного будівництва з бетону, його використання та утилізації.

Кожна з цих політичних програм передбачала інфраструктурну роботу в абсолютно новому масштабі, поза існуючими промисловими і трудовими ресурсами. Бетон використовувався активно, тому що його сировину було легко знайти, дешево виготовити, а значна частина будівельних робіт могла бути зроблена з використанням некваліфікованої праці. Результат часто був майже миттєвим і ефективним. Коли в 1956 році Радянський Союз встановив семирічний план, щоб «наздогнати і перегнати США», бетонні конструкції стали його життєвоважливою складовою.

Дамба Гувера, США
(натисніть на фото, щоб збільшити зображення)

Саме тоді велика промова Микити Хрущова стосувалася переваг бетону. Вона тривала три години. Жоден глава держави до або після цього не виголошував такої тривалої або детальної промови про бетон, не конкретизував предмет настільки політично вибухово. Хрущов використав її, щоб оголосити про розрив зі сталінізмом. Він зробив це, критикуючи неефективність часто густо ремісничих методів будівництва, якими користувався СРСР до того, і натомість стверджував про переваги збірних бетонних конструкцій, які б спиралися на великі ресурси некваліфікованої робочої сили. Виступ Хрущова мав далекосяжні наслідки для майбутнього Радянського Союзу. Протягом року з’явився указ, що всі майбутні будівництва будуть відповідати стандартному проекту: «єдиний тип будівлі для всієї країни», все в збірному бетоні. Його наслідки помітні на території всієї колишньої радянської імперії і багатьох інших держав.

Радянська «хрущовка» із збірного бетону

У Великобританії в тому ж десятилітті, зіткнувшись з нагальною необхідністю побудувати більше будинків, Гарольд Уоткінсон, міністр інфраструктури, зауважив у заяві, що стара англійська приказка «Якось швидко зробити більше цегли без соломи» - це більше, ніж просто метафора в сучасних йому реаліях. Відповідь на це, знову ж таки, була бетонна. Збірні системи будівництва перевели будівництво на фабрики, де, як передбачалося, продуктивність буде вище, ніж на будівельних майданчиках. Незважаючи на те що бетон на той час рідко був дешевшим, але результати були набагато швидші.

Три різні моделі британського соціального житла 50-60-х рр. зі збірного бетону
(натисніть на фото, щоб збільшити зображення)

Навмисне прив'язування бетону до цих раптових і драматичних перетворень ХХ століття пов'язане з політикою лівих урядів, а не правих. Хоча фашистські режими 1930-х років розігрували одну і ту ж карту - соціальну реконструкцію через нову інфраструктуру - і навіть іноді використовували бетон для цього, як в автобанах у Німеччині, домінуюча роль бетону була у своїй більшості соціалістичною. Оскільки ліва політика була пов'язана з радикальними змінами, а праві звертали увагу на збереження традицій, бетонні конструкції були більш злагоджена з лівими урядами, а Радянський Союз особливо закріпив цю ідею в народній уяві. Ще в 1990-х роках Вірджинія Боттлі, державний секретар Великобританії з питань національної спадщини від Консервативної партії, коли її попросили затвердити комплекс Будинку Олександра Флемінга в список визначної лондонської спадщини London’s Elephant and Castle, і в якому колись знаходилось Міністерство охорони здоров'я, нібито відповіла: «ні, ми не можемо це зробити… він з бетону… він - комуністичний.»

Бетон більше не є тим, чим він був. На Заході, принаймні, він втратив свою перетворюючу ауру. Причин для цього багато і його спорідненість із державним соціалізмом є однією з них. Ще однією з них є непередбачені наслідки того, що Койньє вважав своїм найбільшим активом: демократизацію будівництва. Бетон був стигматизований як «дешева річ» для бідного світу. Але кожен, хто сумнівається в його тривалому революційному потенціалі, має звернути увагу на Китай, який з 2012 по 2015 рік виготовив більше бетону, ніж США упродовж усього 20-го століття. Соціалістичний і капіталістичний одночасно Китай проводить найшвидше перетворення країни в історії людства, що було першопочатково досягнуто за кілька десятиліть, багато в чому за допомогою бетону.

 
За матеріалами https://www.theguardian.com