Лю Цзякунь отримав Прітцкерівську премію-2025
Лю Цзякунь народився у 1956 році у Ченду, Китай. Він не мав наміру стати архітектором. Спочатку він прагнув бути художником і письменником, якого приваблювала виразна сила мистецтва. Однак згодом він все ж вступив до Чунцинського інституту архітектури та інженерії, вважаючи що художнє мистецтво повʼязане із архітектурою.
Після закінчення навчання в 1982 році він недовго працював в Академії архітектурного дизайну Ченду, яку він вважав “неприємною”. Розчарований жорсткою структурою професії, він повністю залишив архітектуру, вирушивши в самодослідницьку подорож, яка тривала більше десяти років. Протягом цього часу він жив у Тибеті та Сіньцзяні, де практикував медитацію, живопис та письмо, офіційно працюючи в Літературній академії як письменник.
Музей годинників. Фото: Arch-Exist
У 1993 році настав переломний момент, коли Цзякунь відвідав архітектурну виставку, організовану колишнім однокласником. Побачивши ці проєкти, він відродив пристрасть до архітектури та вирішив дати їй ще один шанс. У 1999 році він заснував Jiakun Architects у своєму рідному місті Ченду, що ознаменувало початок кар’єри, яка отримала міжнародне визнання за свою культурну глибину та соціальну свідомість.
Район культури Суньян. Фото: Arch-Exist
Його будівлі є відображенням повсякденного життя звичайних людей, створених з розумінням місця, культури та матеріальності. Відкидаючи прагнення до фіксованого архітектурного стилю, Цзякунь вірить у стратегію, а не в фірмову естетику, адаптуючи кожен проєкт до свого конкретного контексту та потреб.
Реконструкція печерного району Тяньбао міста Ерланг. Фото: Arch-Exist
Лю Цзякунь черпає натхнення з традиційної китайської архітектури, однак переосмислює її. Наприклад, Музей імператорської печі в Сучжоу (2016) не копіює стародавні павільйонні споруди, а використовує їх просторові якості, використовуючи сучасні матеріали, щоб створити відчуття відкритості, прозорості та історичної безперервності.
Музей імператорської печі в Сучжоу. Фото: Лю Цзянем
Аналогічно, Художній музей кам’яних скульптур Luyeyuan (2002) поєднує сучасний музейний дизайн з філософією традиційних китайських садів. Тут двори, доріжки та водні об’єкти створюють плавну взаємодію між архітектурою та природою, зміцнюючи китайський принцип гармонії між штучним та природним середовищем.
Художній музей кам’яної скульптури Луеюань. Фото: Бі Кеджян
Здатність архітектора шанувати традиції без ностальгії відрізняє його. Він зацікавлений не у відтворенні минулого, а в тому, щоб витягти його мудрість і застосувати її таким чином, щоб залишатися актуальними в сучасному суспільстві.
Музей Шуйцзінфан. Фото: Arch-Exist
Після землетрусу в Сичуані 2008 року, який спустошив величезні регіони Китаю, Лю Цзякунь відреагував запропонувавши інноваційну техніку переробки щебеню в нові будівельні матеріали. Цей метод, який він назвав “цеглою відродження”, дозволив громадам відновлюватись, використовуючи залишки своїх зруйнованих будинків.
Меморіал Ху Хуйшань. Фото: Jiakun Architects
Одним з найпотужніших застосувань цього методу був Меморіал Ху Хуйшань (Ченду, 2009) – невелика, але глибоко значуща споруда, присвячена 15-річній дівчині, яка загинула під час землетрусу.
Блок Novartis (Шанхай). Фото: Arch-Exist
Використання Цзякуном цегли відродження поширилося за межі реконструкції після землетрусу. Він інтегрував ці перероблені матеріали в інші проєкти, такі як Шанхайський кампус Novartis, музей Shui Jing Fang та Xicun Compound, гарантуючи, що спадщина землетрусу не була стерта, а скоріше вбудована в нову архітектуру.
Джерело: pragmatika.media
_1.jpg)
Заборонено і буде заблоковано:
- реклама
- спам та шахрайство
- образи, дискримінаційні висловлювання
Редакція не модерує коментарі, відповідальність за зміст коментарів несе автор коментаря. Редакція Build Portal залишає за собою право не погоджуватись з думкою автора коментаря, проте надає свободу слова відповідно до ст. 21, 24 та ст. 34 Конституції України.
Шановні читачі, читайте коментарі вдумливо, пам'ятайте, що автором коментарів можуть бути різні джерела.