Чи вдастся врятувати історичну садибу на Подолі

Суперечки щодо зняття статусу пам’ятки 

Суперечки ПП «Конвалія-Нерухомість» та Міністерства культури, молоді та спорту щодо зняття статусу пам’ятки з садиби на вул. Хорива, 2.

«Я розумію, що бізнес – це інвестиції, розвиток тощо. Але ж треба з повагою ставитися до міста, у якому живеш. Я не розумію цієї дурної звички – знести, поламати, знищити гарну історичну будівлю і побудувати замість неї черговий будинок без душі. При цьому, чхаючи як на Київ, так і на мешканців. Таких прикладів, на жаль, ще багато, але маю надію, що їх стане менше і, в ідеалі, вони взагалі зійдуть нанівець. Треба виховувати в таких «інвесторів» повагу до міста», – наголосив радник міського голови Максим Бахматов.

Своєю чергою дослідник історії м. Києва, член колегії Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Михайло Кальницький наголосив на необхідності обмеження будівельної активності на вул. Хорива, 2 та збереженні тут характерних елементів історичної забудови.

«Попри судове скасування для будинків на вул. Хорива статусу пам’яток місцевого значення, ці об’єкти перебувають на суворо охоронюваній заповідній території, де будь-які містобудівні перетворення мають відбуватися лише з метою виявлення та підсилення історичної складової, з дозволу відповідних уповноважених органів охорони культурної спадщини та під контролем небайдужої громадськості. Цілком очевидно, що для відповідності наведеним вимогам має бути забезпечене збереження вигляду наявних історичних фасадів будинків на вул. Хорива, 2 – як щодо їхніх геометричних параметрів, так і щодо деталей опорядження. Ще одним важливим чинником є безпосереднє прилягання ділянки, про яку йдеться, до території Києво-Флорівського Вознесенського монастиря – одного з найцінніших комплексів Києва і України, пам’ятки містобудування архітектури національного значення. Двоповерхові споруди по фронту та у дворі садиби на вул. Хорива, 2 розташовані поряд із так само двоповерховими монастирськими спорудами. Ця малоповерхова забудова сприяє, з одного боку, наявності візуальних зв’язків території монастиря із навколишнім міським простором, видовому розкриттю домінуючих будівель обителі у північно-західному напрямку. З іншого боку, обмежена поверховість прилеглих будівель убезпечує територію пам’ятки національного значення від дисгармонійних, агресивних втручань», – зазначив відомий києвознавець Михайло Кальницький.