Для початку потрібно вирішити: в чому сенс існування Експоцентру?
2 жовтня Верховною Радою, голосуванням у 250 голосів, у другому читанні був прийнятий законопроект №1054-1 про втрату чинності закону "Про перелік об'єктів права державної власності, які не підлягають приватизації".
Це означає, що відтепер заборона на приватизацію кількох сотень державних об'єктів, які раніше не дозволялося відчужувати з держвласності – більше недійсна.
Серед державних активів, які можуть бути виставлені на продаж, в тому числі, може опинитися і Національний комплекс "Експоцентр України" (ВДНГ).
Водночас інший чинний закон "Про приватизацію державного та комунального майна", говорить про те, що "об'єкти соціально-культурного призначення, що забезпечують задоволення відповідних потреб суспільства, які не можуть бути повністю задоволені підприємствами, що знаходяться в приватній власності, в тому числі національні заклади культури" не підлягають приватизації.
Питання: чи є таким об'єктом ВДНГ?
Саме це зараз і повинен визначити Кабмін.
Щоб відповісти на питання "чи повинен бути приватизований ВДНГ" для початку потрібно вирішити: а в чому сенс існування Експоцентру? Хто і як найкраще зможе цей сенс реалізувати?
Адже основне завдання приватизації не в тому, щоб наповнити бюджет, як багато хто думає, а в тому, щоб знайти більш ефективного власника для державного активу.
У 2017 році ВДНГ затвердив Концепцію розвитку на 40 років.
По суті, це є стратегія Експоцентру. Згідно з цим документом основна місія ВДНГ – стати прикладом кращого майбутнього України.
Як?
За допомогою впливу на цінності українців – підняття рівня культурного капіталу.
Інакше кажучи, основний зміст ВДНГ – впливати на культуру українців.
Як саме це робити?
Через заходи (виставки, фестивалі, ярмарки та інші події), освіту (школи, університет, дитячі центри, освітні простори), мистецтво, спорт, дозвілля, культуру підприємництва і ведення бізнесу, технології.
Хто і як може це робити?
Стратегія ВДНГ дає відповідь і на це питання.
Успішних кейсів, коли б одна організація була в змозі ефективно охопити всі зазначені сфери діяльності, у світі просто не існує. Тому що неможливо бути експертом у всьому і відразу.
Навіть сама спроба це зробити була би занадто ризикована, а тому на одночасний розвиток 7 функціональних кластерів інвестор навряд чи зміг би залучити необхідне фінансування.
Саме тому стратегією розвиток ВДНГ передбачено за допомогою партнерства держави (в особі Експоцентру, як диригента розвитку відповідно до затвердженої стратегії) і приватного бізнесу (де кожна функція, кожен бізнес-кейс – реалізуються відповідними профі у своїй області).
Зараз ми вже бачимо як це відбувається: сотні різних приватних організацій вже реалізують поки ще невеликі за масштабами, але вкрай важливі функції на території Експоцентру.
Ми би ніколи не знайшли єдиного-інвестора або навіть організацію за групою експертів, що ефективно вміють створювати та керувати: льодовою ареною, басейном, сферичним кінотеатром, зоопарком, школою, коворкінгом, футболом, громадським харчуванням, розважальними майданчиками, РАЦСом тощо.
Це все зроблено через ефективне залучення окремих бізнесів, яким держава в особі Експоцентру створила належні умови для функціонування та взаємодії.
А близько 4 млн українців щороку мають можливість долучатися нової культури, завітавши на ВДНГ.
Чи вірю я, що такі масштабні проєкти як технопарк креативних індустрій, університет, Музей Науки, сучасний виставковий комплекс, багатофункціональна спортивна арена, бізнес-кампус, конгрес-хол, готелі, передбачені Концепцією розвитку Експоцентру, можуть бути ефективно реалізовані однією організацією?
Ні, я в це не вірю. Кожну з цих функцій має реалізовувати експерт у своїй області.
Площа ВДНГ – 287 гектарів. Це майже на 50% більше, ніж королівство Монако. Немає сенсу шукати одного ефективного власника всіх зазначених функцій для такої величезної території.
Якщо ж приватизація ВДНГ відбудеться, хто б не став новим власником, він буде максимізувати прибуток. І це нормально, бо головною функцією бізнесу є створення доданої вартості, що виражається через прибуток.
А найбільш ефективним використанням такої території міста Києва для бізнесу, нажаль, стане забудова житловою та торгівельною нерухомістю, що аж ніяк не відповідатиме смислам і стратегії цього величного місця.
Я не вірю, що можливо знайти одного ефективного власника, який після приватизації ВДНГ, зможе реалізувати всі задумані смисли всупереч власним мікроекономічним бизнес-інтересам.
Лише держава в змозі знайти різних власників для реалізації різних передбачених стратегією функцій, залишивши за собою роль архітектора та диригента цього розвитку.
Продовжувати вибудовувати екосистему підвищення рівня культурного капіталу за допомогою ВДНГ.
І юридичний шлях для цього також існує: потрібно відкрити для ВДНГ та інвесторів можливість скористатися законом про Концесії та продовжити адміністративно підтримувати розвиток відповідно до тієї стратегії, що вже існує.
Другий варіант – знов сісти за стіл переговорів і розробити нову Концепцію розвитку ВДНГ.
Але при будь-якому з цих варіантів в основі мають бути смисли, цілі та завдання. А приватизація або щось інше – це шлях до їх реалізації, а тому є похідним.
Читайте також: Верховна Рада ухвалила Закон про оренду державного майна - чому це цікаво.
1882 
.JPG)
