Жорстока краса: як бетон став унікальною концепцією способу життя

БЕТОН, ЯК УНІКАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ СПОСОБУ ЖИТТЯ

Подобається вам це чи ні, але бетон скрізь. Він не тільки під нашими ногами і над нашими головами, формує фонову інфраструктуру будівель і міст, але також проник в кожен аспект нашого життя. Книжкові полиці стогнуть під вагою здоровенних томів, що описують красу та функціональність бетону. Будинки прикрашені бетонними горщиками, бетонними стільницями та бетонними акустичними системами, а крамнички для сувенірів - з рушниками, посудом і подушками – теж з бетону. Як ця скромна суміш цементу та піску, яка протягом десятиліть створювала наші міста, стала кінцевою концепцією способу життя, використовуваною для продажу всього: від розкішних апартаментів до нічних клубів?

Якості, які приваблюють людей до бетону такі ж які завжди відштовхували від нього. Він має піщаний, урбаністичний і безкомпромісний характер. Це матеріал, який найбільше втілює в собі епоху успішної держави, час, коли державний сектор побудував житло, школи, лікарні і театри у величезних масштабах. Це також і рідка скеля епохи соціалізму і захоплюючі скульптурні пам'ятки минулих амбіцій. Це також матеріал, який найбільш тісно пов'язаний з соціальними проблемами, які супроводжували спад промисловості, відсутність підтримки та занепаду міста. Він випромінює оптимізм і щедрість для одних, і насильство та нещастя для інших.

В архітектурі використовується лише невелика частина бетонної продукції у світі, але архітектори зробили найбільше у її популяризації. Бетонні будинки за останнє століття були як і улюбленими в усьому світі, так і настільки ж незрозумілими. Не так давно його катастрофічні впливи на навколишнє середовище нарешті помітили. Недавня доповідь західних науковців показала, що виробництво цементу становить до 8% всіх викидів СО2 у всьому світі, тоді як бетонні відходи, ймовірно, становлять одну чверть всіх сміттєзвалищ.

"Я не думаю, що ми повинні використовувати бетон взагалі", говорить Барнабас Калдер, історик післявоєнної архітектури і автор книги «Неприборканий бетон», пристрасно аргументованої книги про красу бруталізму. «Звичайно, це виглядає чудово, але має масовий вуглецевий слід. Ми повинні тільки зберігати те, що ми отримали, і не будувати більше."

Книги Калдера та інших авторів багато що зробили для популяризації матеріалу і немає жодних ознак того, що архітектори повернуться спиною до нього найближчим часом. Відродження бетону в архітектурі почалося в 1990-х роках, насамперед як реакція проти незручності того чим стала архітектура. Два десятиліття постмодернізму показали, як архітектурне вираження зводилося до тонкої аплікації, будівлі одягалися в будь-який костюм, який бажав клієнт. Матеріали можуть можуть виражати що завгодно, якщо форма важливіша за зміст.

Далі наступили часи майже релігійної відданості властивостям сировини. Архітектори проводили своєрідне духовне очищення через підхід до основних властивостей, ставлячи максимальний акцент на те, як матеріали впливали на органи почуттів. Вони писали щільні трактати про феноменологію і «річ речей», стверджуючи, що до бетону треба підходити максимально чесно. Це і породило пуританський примітивізм у архітектурі.  У цьому прагненні до чесності, чистоти і особливого витвору речей, швейцарці були на передньому краї. Випускники Eidgenössische Technische Hochschule (ETH) в Цюріху, архітектори Пітер Цумтор, Валеріо Ольгіаті, Пітер Марклі та бюро Herzog & de Meuron встановили новий стандарт для чуттєвого та тактильного потенціалу бетону. Кожен боровся, щоб бути більш первинним і правдивим, ніж наступний. Цумтор створив величезну бетонну башту в полі, використовуючи грубі обриси ландшафту. Сліпучо білий бетон «K + N Residence» Ольгіаті був настільки безшовним, що, здавалося, був відлитий в одну заливку. Його власний будинок у Португалії є повністю бетонним: стіни, басейн, бункер вітальні і навіть бетонний диван.

Такі спокусливо однодумні проекти були катастрофою для архітектурної професії, звичної до визначення продуктів з каталогів власних компонентів. Будівлі, що колись будувалися, тепер почали збиратися.

За межами Швейцарії, Японії та деяких латиноамериканських країн, де наявна складна топографія змушувала будувати з бетону і будівельні традиції тісно пов’язані з цим матеріалом - це неймовірно важко зробити добре. Тому добре відлитий бетон є сигналом особливого виду будівельної віртуозності. Архітектори витрачають на це багато зусиль. Останній будинок Цумтора з "таранного бетону" в Девонширі у Великобританії будувався 10 років.

Підвищення екологічної обізнаності з часів слави бетону в 1960-х роках змінило уявлення що про теплові мости і тепер зовнішній матеріал стіни не може бути одночасно і внутрішнім без великого шару ізоляції між ними. Бетонні конструкції, таким чином, мають тенденцію бути ізольованими та одягненими у щось інше, часто тонкого, пластичного характеру - у тому числі, за іронією долі, штучні бетонні панелі.


ДІЗНАЙТЕСЬ БІЛЬШЕ ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО БЕТОН:

СПЕЦТЕМА: Тиждень бетону на Білд Порталі (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)


З 4 по 7 березня ми публікуємо ряд матеріалів щодо проблематики сучасного будівництва з бетону, його використання та утилізації.

Результатом є те, що видимий бетон, як правило, відійшов до царини інтер'єрів, з широких гвинтових сходів і кутових фундаментів як у Tate Modern Switch House  від Herzog & de Meuron, до сирих стель і офісних будівель AHMM. Ці проекти використовують голий бетон як засіб імітації «знайденого» промислового характеру.

"За останнє десятиріччя відбувся справжній зсув", - говорить Елейн Тугуд з Бетонного Центру, що входить до складу британської галузевої торгової асоціації. «Набагато активніше будуються офісні будівлі, які мають відкриті бетонні стелі, що добре підходить для теплової маси і дозволяє мати більш високі простори і не використовувати підвісні стелі."

В даний час його можна знайти приклади і в житловому будівництві де бетонні поверхні залишаються відкритими з обох екологічних територій (бетон охолоджує будівлю влітку і зберігає тепло взимку), а також дає відчуття простої, чесної оболонки. Конструкції для доступної схеми Naked House від бюро OMMX, фетишизують свою спартанську обробку, з відкритими бетонними підлогами та стінами з блокуванням, що означає рівень адаптивності та налаштування. Це пусте полотно для мешканців, які можуть залишити свої власні орнаменти.

Бетон в архітектурі зараз використовується все менше. Але він не піде так швидко, залишаючи нескінченні можливості для скульптурного та тактильного ефекту. Тим не менш, основною проблемою існуючих бетонних будівель має бути збереження, модернізація та їх відродження, а не знесення.

За матеріалами https://www.theguardian.com